У Луганську знову прем’єра. Знову вона присвячена краснодонським молодим підпільникам, знову історія показана в несподіваному жанрі, і знову луганчани пішли на ризик. Повнометражний мультиплікаційний фільм про «Молоду гвардію» створили не професіонали, а юні аматори. Мовою анімації про героїзм молодих краснодонців ще ніколи не говорили. Прем’єра анімаційного проекту до 70-ліття «Молодої гвардії» відбулася на широкому екрані в міському кінотеатрі «Україна». Коли фільм закінчився, зал підхопився у єдиному пориві. Молодь ця робота вразила.
Мультфільм назвали коротко, просто і містко — «Наші». Сама ідея проекту належить Валерію Філіппову, ректорові Луганської академії культури та мистецтва ім. Павла Луспекаєва, а головними виконавцями стали юні художники анімаційної школи-студії «Фантазери», єдиної в Україні. Вони вже створили чимало цікавих робіт, що одержали високу оцінку на різних фестивалях, але на повнометражний мультфільм (приблизно 50 хвилин) і на таку серйозну тему замахнулися вперше. В основі фільму — реальні факти створення краснодонського підпілля. Автор сценарію Олег Щербаков зустрічався з очевидцями, працював з архівами, читав щоденники молодогвардійців. Це дало змогу побудувати деякі діалоги героїв мультфільму так, як вони записані в протоколах допитів у гестапо. Зустріч із Оленою Андріївною Бельською, однокласницею члена «Молодої гвардії» Ліди Андросової, допомогла вибудувати одну з головних ліній сюжету — кохання Ліди Андросової і Миколи Сумського. Про їхні стосунки раніше говорили скупо. До речі, свідчення Бельської кардинально відрізнялися від того, що написано про «Молоду гвардію». Тільки небагатьом відомо, що коли тіла Миколи та Ліди дістали із шурфу, то при них знайшли носову хустинку з голубками та металевий медальйон. Хустинку для коханого вишивала Ліда, а медальйон для дівчини Микола виготовив власноруч. У фільмі про це розповідається. На жаль, Олена Бельська не дожила до прем’єри фільму. Два місяці тому вона пішла з життя.
Емоційно фільм вийшов дещо важким. Автори змогли передати весь трагізм останніх днів молодогвардійців, а той момент, коли їх живими кидали в шурф шахти, сприймався особливо напружено. Деякі глядачі плакали. Хоч фільм і мальований, але зачепив за живе. До речі, він не весь анімаційний. Перші й останні кадри зняті живим планом. Сюжет побудовано на спілкуванні двох поколінь — ветерана війни (народний артист України Дмитро Вітченко) і його онука, у ролі якого — вихованець студії «Фантазери» Ваня Шабанов. Знімався фільм у Луганську та Краснодоні понад 9 місяців. Гроші (800 тис. грн.) виділила Луганська облрада. За словами її голови Валерія Голенка, спочатку він сумнівався, чи варто героїчну історію краснодонців робити мультфільмом. Але студійці переконали: молоді луганчани мають знати минуле своїх батьків, а мультфільм розповість про це доступніше. Не можна було не підтримати порив молоді, і Валерій Голенко відгукнувся. Творча група вклалася в бюджет, але... «Якби в нас було більше грошей, ми б поставили фільм у форматі 3D, — каже головний режисер, співавтор сценарію та керівник школи «Фантазери» Олексій Сич.
Фільм планують показати у всіх кінотеатрах області та на фестивалях.
Луганськ
Фото автора.
