У Борисоглібському соборі Чернігова відзначено 45-річчя виходу на екрани популярного фільму «Вій». Наукові співробітники Національного архітектурно-історичного заповідника «Чернігів стародавній» Олександр Литовченко та Ірина Шевчик розповіли, що багато епізодів кінострічки знімалися у Чернігові, Киїнці, Седневі та інших місцях Придесення. Той фільм за участю Леоніда Куравльова, Наталії Варлей, Миколи Яковченка та інших акторів став фактично першим радянським фільмом жахів.
В обласному центрі і нині живе багато людей, які знімалися у масовці. Віталій Сергєєв у 1966 році навчався у ПТУ №18. Представники «Мосфільму» запросили 17-річних петеушників на роль бурсаків.
— Я брав участь у зйомках з 18 липня по 22 серпня, — розповів токар «ЧеЗаРи» (Чернігівський завод радіоприладів). — Нас переодягли в чорні сюртуки. І ми вибігали у двір із церкви. Згодом нас постригли «під горщик». Так було незвично ходити, остерігалися насмішок. І ми якось одного разу, не витримавши, всі постриглися, чим дуже засмутили режисера. Дознімали епізоди вже у перуках. Якось нас повезли до Седнева, де попросили вести себе вільно, невимушено. Там у мальовничій місцевості на одному з пагорбів ми вдавали, ніби про щось дискутуємо. Цей епізод потім потрапив до фільму. Оператори весь час стежили за нами, щоб відзняти якусь деталь: коли гралися, боролися, розмовляли один з одним.
Своє обличчя бурсака крупним планом на екрані Віталій Сергєєв побачив уже в армії, коли з однополчанами переглядав кінострічку.
Володимир Назаренко якраз після школи рік працював бетонярем. Під час відпустки вистояв чималу чергу біля обласного драмтеатру («як до Мавзолею»), щоб пройти кастинг.
— Був серпень, спека, — згадує чернігівець. — На наш літній одяг ми натягнули свити з вовни, чоботи. Дали шапки. Спочатку було більш-менш. Але ж біля дверей Катерининської церкви знімалося вісім—дев’ять дублів, як диякон відправляв-наставляв бурсаків на вакації. Набігалися так, що з нас і грим, і піт стікали ручаями... Через таку запарку наступного дня більшість «артистів» уже не прийшли. То режисери домовилися з керівництвом Чернігівського вищого авіаційного училища льотчиків, і незабаром прибуло 100 курсантів. Я ще два дні з ними знімався на території Єлецького монастиря.
Церкву, де відбувалися основні події, знімали у селі Горохолин Ліс на Івано-Франківщині (дерев’яний собор Пресвятої Богородиці), у Седневі (Георгіївська церква) та павільйоні на «Мосфільмі». У різних епізодах можна бачити Катерининську церкву, Успенський собор Єлецького монастиря. Часто персонажі заходили в двері однієї церкви, а насправді опинялися... в іншій. У фільмі знімали чернігівських козу, корову. Також в об’єктив оператора потрапили 50 зловлених ворон, 9 натренованих чорних котів.
Чернігів.
Фото автора.
Віталій Сергєєв (зліва) та Володимир Назаренко пригадують, як були у 1966 році бурсаками.
