У липні відомий в Одеській області лісник, еколог і сподвижник заповідної справи Овсій Павлович Костецький звернувся до міністра екології та керівництва Одеської області з відкритим листом про кричущі порушення в Нижньодністровському національному природному парку та масштабне браконьєрство. Однак катастрофічний стан живих водних ресурсів на Дністрі та його плавнево-озерних систем, який склався через низку факторів — негативний вплив Дністровської ГЕС, нещадне і повсюдне браконьєрство, знищення рибних ресурсів у Національному природному парку, не поліпшився. Овсія Костецького, на жаль, ніхто не почув, на його звернення ніхто із чиновників не відповів.

Лише перший заступник директора Нижньодністровського національного природного парку Микола Роженко виїхав на місце й доповів директору рапортом від 20 липня 2012 року, що живим водним ресурсам дійсно завдають значної шкоди, і браконьєрство в парку процвітає. Він вилучив незаконні знаряддя лову, склав відповідні адміністративні документи.

Але, ймовірно, начальнику служби охорони Національного парку А. Гавриленко, який безпосередньо відповідає за порушення, не сподобалися рапорт і дії першого заступника директора парку. І він 1 серпня 2012 року пише свій рапорт на ім’я директора про те, що М. Роженко не мав права складати адміністративні документи щодо недотримання природоохоронного законодавства в парку, і це є грубим порушенням.

Сьогодні в Національному природному парку склалася безпрецедентна ситуація. Микола Роженко, друга людина за статусом у державній установі національного значення, складає акт за актом про порушення в парку, незаконне вилучення з акваторій щодня у величезній кількості риби і раків, а йому кажуть, що він займається не тим, чим слід.

Автори цього листа виїхали в Нижньодністровський національний природний парк, щоб ознайомитися з реальним, а не бутафорським станом охорони живих водних ресурсів.

Слід зауважити, що ловля риби в цьому місці категорично заборонена. На акваторії зовсім не повинно бути сітей та інших знарядь лову. Але як тільки наша група почала виймати сіті, з боку села Миколаївка Овідіопольського району з’явився човен. Спочатку він рухався незрозумілими галсами вдалині, які ми згодом зрозуміли — пізніше ми виявили низку сітей із надламаними верхівками держаків, на яких тримаються сіті. Це було зроблено оперативно, щоб ми не помітили факти браконьєрства. Через деякий час до нас підчалив човен. У ньому був інспектор парку. На наше запитання, чому на його ділянці стільки сітей він відповів, що немає бензину.

Сітей усіх калібрів тут була величезна кількість. У них потрапляють риби різних видів і різного віку, в тому числі й мальки, а також заборонені до вилову соми. Природні ресурси просто-напросто добивають. Вижити й давати потомство вже буде нікому.

Поки наша група виймала кілометри сітей із води і випускала рибу, до берега під’їхала машина. Потім підчалив ще один човен із двома співробітниками парку. Старший із них підозріло здивувався такій кількості витягнутих нашою групою сітей, хоча він безпосередньо відповідає за ці ділянки. Але це не головне. Коли перший заступник директора парку Микола Роженко дав їм розпорядження знімати незаконні сіті й вивозити їх на берег вони сказали, що це не їхній човен. А вони, мовляв, зараз повернуться на берег, пересядуть в інший човен і знову випливуть на акваторію парку для вилучення сітей. Але далеко ще до того. Відпливши з місця варварського знищення живих водних ресурсів, вони пересіли в машину й поїхали, забравши бак із бензином у їхнього підлеглого молодого інспектора. До цього заступник директора попросив їх поділитися державним бензином, оскільки у них був повний бак, а нашій групі ще треба було повернутися в село Маяки. Але бензином із першим заступником директора парку ділитися ніхто не хотів і тим більше виручати його.

Наступного дня наша група попрямувала на північний берег Дністровського лиману — в заповідну зону Національного парку, там, де, за законом, повинна бути тиша і, звичайно, не повинно бути сітей. Дорогою назустріч нам плив човен служби охорони парку із двома співробітниками — заступником начальника відділу охорони інспектором Д. Леженком та інженером з охорони тваринного світу Д. Ільченком. На запитання першого заступника директора чи все в порядку на акваторії парку обидва однозначно відповіли: «Так». Після цього вони попливли в бік Маяків. Коли ми підпливли до заповідної зони й почали розглядати в бінокль акваторію парку, човен служби охорони повернулася, і Д. Леженко заявив Миколі Роженку, що ми тут знаходимося незаконно і нам треба терміново покинути цю зону.

Оглядаючи акваторію лиману, ми нарахували ще десятки сітей, установлених у заповідній зоні парку, які завзято охороняють люди в погонах.

Але неминуче настала ніч. Коли ми, нарешті, вибралися на берег річки Дністер, була північ. Раптом, відкілясь з’являється начальник служби охорони парку А. Гавриленко і заявляє першому заступнику директора парку М. Роженку, що той не погодив із ним перебування на території парку, що виглядало, на наш погляд, абсолютно абсурдним. На наше прохання просто зараз випливти на акваторію парку й всім разом вилучити решту кілометрів сітей із заповідної зони парку, вони відповіли гробовою мовчанкою.

Таким чином, попрацювавши всього лише на трьох ключових акваторіях Нижньодністровського національного природного парку, ми переконалися, що Карагольська затока, акваторія лиману та заповідна зона парку загрузли в сітях. Вони також стоять і в заповідній акваторії Білого озера. Риби, птахи, молюски день за днем у великій кількості потрапляють у них. А природний парк національного значення, покликаний зберігати і примножувати народне багатство, фактично перетворився на парк для знищення живих природних ресурсів.

На превеликий жаль, доводиться вкотре констатувати, що на тлі дуже жорсткого тиску з боку греблі, яка повністю перекрила Дністер у верхів’ях і не забезпечує дельту у весняно-літній період достатньою кількістю води, безмежного і безкарного знищення живих природних ресурсів безпосередньо в заповідних зонах парку національного рівня, річка Дністер у своїй нижній течії скоро може перетворитися на водну пустелю. І відповідальність за це лежатиме, насамперед, на адміністрації державної природоохоронної установи — Нижньодністровського національного природного парку.

І. РУСЄВ, експерт із водно-болотних угідь, член ради Українського товариства охорони птахів, член Національної спілки журналістів України;

І. МАЛОВІЧЕНКО, член ради еколого-культурного центру імені В. М. Гонтаренка;

А. ЖУКОВ, керівник громадської екологічної організації «Дельта».

Фото надане авторами.

Інспектор Костін виймає сіті з рибою.