Цікавий проект «Виставка однієї вулиці» започаткував два роки тому Рівненський обласний краєзнавчий музей. Він дає можливість рівнянам краще пізнати історію свого міста.
— Ми часто за клопотами не замислюємося над тим, яким було наше місто раніше, бодай сотню років тому, — розповідає автор проекту, завідувачка відділу виставок музею Галина Данильчук. — А коли ми взяли ініціативу в свої руки й організували кілька експозицій, присвячених найстарішим вулицям і їх мешканцям, вони сподобалися городянам. Нині на такі заходи приходять сім’ями.
Сьогоднішня виставка розповідає про вулицю 16 Липня — одну з найдавніших у Рівному. Як тільки вона не називалася у різні роки: Директорська, Мала Фольварочна, Ново-Директорська, Кенігсбергштрасе, Леніна, Комуністична, а з січня 1991-го, на честь прийняття українським парламентом Декларації про незалежність, її перейменували на вулицю 16 Липня.
— Перший топонім «Директорська» пов’язаний з тим, що тут жив директор Рівненської реальної гімназії і вчителі цього навчального закладу, який знаходився поруч (сучасна вул. М. Драгоманова, 19), — розповідає Галина Данильчук.
В експозиції — десятки фотографій, унікальні документи, що розповідають про старі будинки та установи, які містилися в них у різні роки. Перший дивовижний об’єкт — колона Божої Матері, яка у наш час вдруге повернулася в місто після знищення комуністичною владою у 1952 році. Саме на цій вулиці у 1920—1930-ті була Українська початкова приватна школа ім. гетьмана Мазепи, Українська приватна гімназія. Ошатний старовинний будинок, у якому нині ВВІР, пам’ятає високопрофесійних лікарів Виноградова і Могильницького, які в ньому мешкали і працювали, функціонерів Рівненського міськкому ЛКСМУ та працівників молодіжної туристичної організації «Супутник». Тут також найстаріша (створена у 1939 році) музична школа № 1 ім. М. Лисенка.
В одному з найвишуканіших будинків за № 83 була у 1959—1986 роках Рівненська державна дитяча художня школа (перший директор О. Романченко). Є й дім, який рівняни називають будинком художників, у ньому — обласна організація Спілки художників України, виставкова зала. Окремою сторінкою історії вулиці можна вважати перші повоєнні роки діяльності Рівненського обласного радіо.
Матеріали виставки розповідають про відомих мешканців вулиці: Заслуженого артиста України Володимира Петрухіна, повного кавалера орденів Слави Олександра Пашніна, ветерана заслуженого ансамблю танцю України «Полісянка» Марію Каманіну, яка 20 років була провідною танцівницею колективу, про відомого фотохудожника і видавця багатьох фотоальбомів про наш край Олександра Харвата.
Нині вулиця дуже змінилася. Поруч із невисокими кам’яницями ХІХ—початку ХХ століття — сучасні висотні будови. Не завжди затишно і гармонійно почувають себе архітектурні старожили поряд із сусідами зі скла, бетону і штучної вагонки. Ще гірше тим, до яких торкнулася рука горе-будівельників. Вона знищила неповторність старовинної вулиці (будинок за № 34). А ще одна її окраса — будинок № 87 — руйнується на очах, відпадає його чудова ліпнина.
І все ж вулиця залишається однією із найкрасивіших, найзеленіших — на ній багато дерев. Тут знаходяться адмінприміщення обласної прокуратури, клінічного лікувально-діагностичного центру імені В. Поліщука, Рівненська дирекція Львівської залізниці та інші.
Рівне.
На знімку: колона Божої Матері — з неї бере початок вулиця 16 Липня.
Фото Олександра ХАРВАТА.
