Класичну публічну бібліотеку кожен уявляє десь так: книжкові полиці, настільні лампи, а за столами сидять читачі, гортають пожовклі фоліанти...
Але настав час нових технологій, що змінюють наше життя. На місце друкованої книжки приходить її електронна версія. У середині XV століття німецький винахідник Йоганн Гуттенберг випустив перше повнооб'ємне друковане видання в Європі, й воно зробило революцію в книжковій справі. Завдяки переходу від рукописної до друкованої книги з’явилося більше видань і більше інформації. Схожа революція відбувається й сьогодні, і вже друкована книжка здає свої позиції на користь електронної. Друкований варіант перетворюється на файл, що не потребує місця на полиці.
Опитування відвідувачів Луганської обласної бібліотеки ім. Максима Горького дає зрозуміти, що молоді читачі не хочуть довго сидіти в бібліотеці, їм краще скинути інформацію на електронний носій і працювати вдома або в аудиторії. Бібліотека пішла назустріч. Уже 30% всієї періодики тут переведено в електронний вигляд, особливо наукові журнали — їхня електронна версія становить більше 50%. А ще оцифровано близько 200 джерел, які мають найбільший попит. Як правило, це краєзнавча література, на неї не поширюється закон про авторське право.
— Робота з електронними ресурсами — це сьогодні основне в бібліотечному процесі, — пояснює заступник директора з питань автоматизації бібліотеки ім. Максима Горького Світлана Мойсеєва. — Ми готуємо своїх бібліотекарів до зміни інформаційного джерела. Хто не володіє навичками пошуку інформації, не вміє працювати з електронними текстами, книжками — це не кваліфікований працівник.
Час на підготовку в бібліотекарів є, бо процес переходу на електронну книгу затягується. Причина — в законодавстві.
Наші бібліотеки обмежені в послугах, які можуть надавати. Наприклад, електронна книга є пристроєм, устаткуванням, а за законом бібліотека не може видавати його напрокат, адже воно підзвітне. Процеси розвитку технологій не стикуються із застарілим законодавством.
— Електронна книга — це не фізичний носій, — роз’ясняє Світлана Мойсеєва. — Ми не можемо їй присвоїти інвентарний номер, узяти на облік і помістити до фонду бібліотеки. Не маємо змоги купити її через інтернет-магазин — це заборонено, державні гроші можемо витрачати тільки через казначейство. Система купівлі звичайної книжки не вкладається в схему придбання її електронної версії. Українська бібліотечна асоціація напрацьовує пропозиції, поправки до закону, готує концепцію переходу на електронну книгу. Переваги такого переходу беззаперечні. Якщо друкована книжка коштує в середньому 100 грн., електронну можна купити в інтернет-магазині десь за 10 гривень або взагалі задарма скачати з деяких сайтів. Крім того, в одному портативному пристрої зручно тримати відразу кілька десятків або сотень творів. До того ж це дешевше.
Молодь давно оцінила ці переваги й віддає перевагу нетбукам, електронним книгам, пристроям типу iPad та iPod... Словом, техніці, яку можна носити з собою. І бібліотекарі це враховують. А от видавці друкованих книжок — не підтримують, і зрозуміло чому. До речі, багато видавництв США, що випускають дитячу літературу, свідомо відмовляються від друкованого варіанту. Адже дітям звичніший мультимедійний: він дає змогу бути учасником процесу на екрані. Це й книга, і гра, і мультик, і навчальний посібник. Поки така програма освоювалася за допомогою комп'ютера, про її переваги й користь для дітей можна було ще сперечатися. Але з появою нових прогресивних технологій розмови сходять нанівець.
Ще одна проблема переходу бібліотек на електронну книжку —така болюча річ, як авторське право. Багато хто вважає: положення чинного закону, що захищає право автора, можуть просто гальмувати поширення інформації.
— Якщо можна задарма скачати книжку з Інтернету, ми, зрозуміло, не можемо цього заборонити своїм читачам, — міркує Світлана. — Але нас можуть звинуватити в тім, що за допомогою нашої техніки було нелегально «знято» твір. Щоб не порушувати положення, ми за логікою речей мусимо заборонити нашим читачам такі операції. Але як за цим устежити? Словом, законодавчі положення давно вимагають перегляду. До речі, законодавство про авторське право недосконале не тільки в Україні, але й в інших країнах. Згадайте, чим закінчилися спроби англійського парламенту внести поправки в такий документ.
Скептично до електронної книги ставляться переважно ті, хто ніколи нею не користувався. Але інформатизація суспільства росте, а з нею ростиме й число прихильників електронних видань. Тож у них є майбутнє.
Луганськ.
