Розпочавши вчорашнє засідання уряду з теми святкування Дня Перемоги, прем’єр Микола Азаров, певно, наснажений подвигами батьків та дідів, одразу ж дав відповідь зовнішнім і внутрішнім «негідникам», які «готові зупинити поступ України, знову збурюючи нестабільність та висуваючи нашій державі абсурдні претензії». Хто в розумінні прем’єра належить до «внутрішніх негідників», здогадатися нескладно, але що, як у когось складеться враження, що до зовнішніх він міг зарахувати лідерів держав, котрі відмовилися взяти участь у Ялтинському саміті? Утім, нічого у цих недоброзичливців не вийде, відрубав прем’єр, бо «у нас невичерпний потенціал для становлення України як процвітаючої незалежної держави», тож «ми здатні розвиватися на власний розсуд, виходячи з національних інтересів, а не за чужими вказівками».
Розвиватися треба так, «як це роблять успішні нації», додав він та поінформував про підсумки свого візиту до однієї з таких держав — Катару. На думку М. Азарова, секрет успіху цієї країни не тільки в тому, що вона казково багата на запаси природного газу і нафти, а й що там впродовж десятиріч зберігається політична та соціальна стабільність. З Катаром планується налагодити стратегічне партнерство, що дозволить реалізувати ряд конкретних проектів. Наприклад, в енергетичній сфері Катару запропоновано взяти участь у будівництві термінала скрапленого газу в Одеській області та розвідці й видобутку нафти і газу на нашій території. Крім того, Україна запропонувала реалізувати проект будівництва зернового порту та термінала-хаба в Катарі, котрий має покрити потреби всього регіону.
Завершивши з «масштабними та амбітними проектамии», прем’єр перейшов до українських реалій — питання енергозбереження, бо «програм тут, виявляється, багато, а прогресу мало».
Укотре доводиться констатувати, що за середньосвітової величини енергоємності валового внутрішнього продукту на рівні 0,2 кілограма нафтового еквіваленту на 1 долар США, у нас ця цифра вдвічі більша — 0,41. Відома й головна причина цього — застарілі технології. Наприклад, енергоємність виробництва чавуну на українських металургійних підприємствах майже на 33% вища, ніж у розвинених країнах, у нас досі близько 45% сталі виробляється у неефективних мартенівських печах, а частка електродугових печей ледве сягає 4%, методом безперервного розливу у нас виробляється лише 3% сталі, тоді як у світі — 93%. Аналогічна ситуація в хімічній промисловості — для виробництва тонни аміаку витрати електроенергії втричі більші, ніж у США, та навіть удвічі більші, ніж у Росії. А тим часом, незважаючи на численні програми, зниження енергоємності економіки поки що дуже непереконливе: у 2010 році вона була лише на 1,5% меншою, ніж у 2009 році, а в І півріччі 2011 року — тільки на 1% менше, ніж у 2010 році. Тож коли енергоємність треба скоротити в рази, цілком очевидно, що за нинішніх темпів для цього знадобиться не один десяток років. Словом, глава уряду доручив профільним Мінекономрозвитку та Міненерго переглянути підходи та «створити модернізовану, єдину державну програму» енергозбереження. Але заодно не завадило б переглянути й підходи до виконання розроблених держпрограм.
Міністр економічного розвитку та торгівлі Петро Порошенко на засіданні уряду.
Фото Олександра КОСМАЧА (Укрінформ).
