На валютному ринку не все так безнадійно
Сюрпризом тижня знову став долар. Якщо кілька днів тому він коливався на позначці в 13 гривень, то за середу-четвер зріс одразу на гривню. У п’ятницю актуальною стала дискусія, чи перетне американська валюта до кінця листопада межу в 15 гривень. А вчора обмінники «тішили» курсом продажу в 15,2 гривні за долар. За останні півтора місяці Нацбанк витратив на підтримку гривні із золотовалютних резервів 1,3 млрд. доларів. Але нині раптом у НБУ вирішили відмовитися від фіксованого курсу. Тобто, до виборів у парламент тримали, після виборів він обвалився. Як тут не вбачати політичну складову.
У валютному стрибку й відпущенні гривні «на волю» експерти (і звісно, власники доларів) бачать певні плюси.
Перший. Відхід від тінізації — адже зі стримуванням курсу на вулиці повернулися міняли.
Другий. Через те що курс гривні низький, а долара — високий, експортери не стануть притримувати «зелень», а реалізовуватимуть усередині країни свою валютну виручку.
Хоча, якщо з першим аргументом можна погодитися, то з другим — ще питання. Чи не здаватиметься власникам значних сум доларів курс навіть в 15 гривень дещо заниженим? Чи не захочуть вони почекати вигідніших для себе умов — у 18—20 гривень?
Третій плюс — для громадян, у яких залишилася доларова «заначка» зі старих часів. Можна обміняти її на гривні і купити телевізор, холодильник тощо. В нас національна валюта в плані купівельної спроможності відстає від доларової. «Американець» підскочив, а гривневі ціни за ним не встигають. Тобто, суть у чому: якщо громадянин давно збирався прикупити, приміром, комп’ютер у гривневому еквіваленті за триста доларів, а в нього є лише двісті, то тепер, можливо, вистачить і цього, щоб обміняти й придбати бажану річ.
Мінусів від валютної лихоманки, звісно, значно більше. Люди, в яких «висять» непогашені доларові кредити, потрапляють у складну ситуацію. Потрібно дедалі більше гривень, щоб розплатитися за боргами. З тієї самої причини важче й підприємствам, які залучали валютні позики. Приміром, агрокомпанії, які вирощують зернові або олійні. Їхня продукція начебто й дорожчає в гривні. Але якщо подивитися на тлі доларових кульбітів, такі підприємства програють. Щоб розрахуватися, їм потрібно продати більшу кількість своїх товарів, ніж до валютного стрибка.
У чому причина цих кульбітів? Можна звинувачувати і війну, і зиму, що наближається. І Нацбанк, який надавав рефінансування комерційним банкам — мільярди вкинутих незадовго до виборів гривень не змогли розсмоктатися непомітно й потягли вгору курс долара.
Утім, є сподівання, що ситуація на якийсь час стабілізується. На підтримання курсу гривні спрацюють ті ж самі експортери, які постачають до країни валютну виручку. Збіжжя, соняшникова олія і метал для продажу за кордон у нас поки що є. На руку й політичний чинник — формування уряду може певною мірою заспокоїти курс. На стабілізацію зіграє і черговий транш Міжнародного валютного фонду (якщо його дадуть). Плановано, що завтра місія МВФ прибуде до столиці України. Та і Європейський банк реконструкції і розвитку зарахував у фонд допомоги Україні, що створюються, 11 мільйонів євро. А загальний обсяг інвестицій з боку ЄБРР, очікується, становитиме до кінця року близько мільярда євро.
До речі (може, кому й на радість), недобру тенденцію гривні наслідує і російський рубль. Минулого тижня він досяг абсолютного мінімуму в 48 рублів за долар, а з початку року втратив третину своєї вартості.
Коли підвести риску під усім вищесказаним, доводиться констатувати: далі фіксувати курс, грати у валютні ігри ми вже не можемо фізично. Нацбанк вичерпав золотовалютні резерви. Вони тепер становлять 12,6 млрд. доларів. Тільки в жовтні знизилися на 23 відсотки і сягнули мінімуму з 2005 року. Не треба бути фахівцем в економіці, щоб розуміти: ресурсів у нас небагато. І наявні, незважаючи на складну ситуацію на сході країни, треба використовувати на розвиток виробництва та зростання експорту. Збільшення валютної виручки втримало б гривню краще за будь-яке адміністративне регулювання. А поки що в державних кабінетах більше сподіваються на міжнародні кредити та іншу разову допомогу. Й мало хто замислюється, що гроші ці доведеться віддавати. До речі, ще один штрих до теми. Держбюджет за 10 місяців недоодержав 27,1 мільярда гривень. Істотна причина та сама — падіння виробництва.
Із новин минулого тижня — ми частково розрахувалися з Росією за газ. «Нафтогаз» переказав «Газпрому»
1 мільярд 450 мільйонів доларів за постачені раніше й неоплачені обсяги. Поки тепло, вирішено не закуповувати в РФ новий газ. Братимемо його в міру необхідності. Для забезпечення теплогенеруючих потужностей до тих обсягів, що вже надійшли, очікуємо одержати ще 250 тисяч тонн вугілля із ПАР. Вирішення газово-вугільних питань дає багатьом громадянам надію, що взимку в квартирах буде комфортно. Водночас 27 тисяч людей на Донбасі, схоже, залишаться без необхідного тепла — настільки пошкоджено там будинки та інфраструктуру. Ну а Генпрокуратура вже взялася перевіряти, чи не занадто дорого обійшлося Україні африканське вугіллячко й чи не сховалися там корупційні схеми?
