У відомої української поетеси Людмили Скирди вийшла нова, вже друга, книжка віршів китайською мовою «Мелодії чотирьох сезонів» у перекладах славетного перекладача і художника Гао Мана. Цей чудовий українсько-китайський проект присвячено 20-й річниці встановлення дипломатичних відносин між Україною та КНР, що широко відзначається в обох країнах. Пропонуємо інтерв’ю з Людмилою Скирдою спеціально для «Голосу України».

— Пані Людмило, книжку «Мелодії чотирьох сезонів», як і «Подих Китаю», судячи з реакції преси, зустріли в Китаї з великим ентузіазмом. Як повідомляв «Укрінформ», відбувся брифінг для китайських мас-медіа, такі популярні і поважні журнали, як «Chіna and World», «Women of Chіna» та інші надрукували великі інтерв’ю з вами, а на сайті on-lіne-газети ЦК КПК «Женьмінь жибао» більше місяця висіло ваше годинне відеоінтерв’ю. Цей інтерес Великого Китаю до української поетеси не може не трактуватись, як щось екстраординарне. В чому тут секрет?

— Я переконана, що тут немає жодного секрету. Інтерес до України в КНР зростає з кожним днем, і це незаперечно. Двадцятиріччя встановлення дипломатичних відносин ми зустрічаємо справді на високій ноті взаєморозуміння і співробітництва. Це радує, оскільки Китай сьогодні — безумовний лідер світових економічних звитяг, і кожна людина, яка перетинає китайський кордон, моментально в цьому переконується без статистично-інформаційних джерел. Оце «китайське диво» бачиш на власні очі — від масштабу аеропортів і хайвеїв, що ведуть до міст, і до самих міст — Пекіна, Шанхая, Гуанджоу. Цей ще небачений на нашій планеті науково-технічний прорив просто вражає свідомість. Тому жити в Китаї і писати про Китай — це велике задоволення.

— До вашої книжки передмову написав один з найвизначніших сучасних поетів Китаю, політик, державний діяч, член парламенту Чень Хаосу. До речі, він надзвичайно високо оцінив вашу роль у справі створення позитивного іміджу України в Китаї. Не можу відмовити собі у задоволенні процитувати: «Поезія Людмили Скирди сповнена найщиріших зичень доброї долі та щастя китайському народу. Це для нас глибоко символічно, і це нас справді зворушило. Нема сумніву, що після видання «Мелодій чотирьох сезонів» у неї з’явиться ще більше друзів у Китаї, і ця книжка принесе їй ще більшу популярність, а відтак культурна взаємодія та співробітництво Китаю та України увійдуть до нової епохи ще тісніших зв’язків. Хочу висловити найщиріші побажання щастя і процвітання:

Весна, літо, осінь, зима — кожна пора прекрасна!

Народна дружба збагачує душу!

Китай і Україна разом втілюють заповітні мрії!

Поезія та малюнок сяють наче сонце та місяць!»

— До речі, про малюнки. Гао Ман зробив 150 ілюстрацій до віршів. Минулого року йому виповнилось 85. Дуже поважний вік! Тим часом Гао Ман сповнений натхнення і творчих задумів. Зараз завершує переклад моєї третьої книжки. Дивовижна людина! Його поява у моєму житті — це просто Божий дарунок.

— Повернемось до «Мелодій чотирьох сезонів». Чому ви дали книжці таку дуже китайську назву, в якій пульсує відгомін п`ятитисячолітньої культури Китаю?

— Моя нова книжка про чотири сезони в Китаї, згідно з якими розгортається і продовжується життя китайського народу з його поетичними святами, фестивалями, милуванням природою тощо. Ви справді правильно підкреслили зв’язок цієї назви з усіма без винятку видами китайського мистецтва, у яких природа досі посідає не просто чільне місце, а є космогонічно-філософським базисом. Живопис, порцеляна, вишивка, одяг, різьблення, шовк, сади, увесь феншуй, уся поезія та музика — це обертання людини у вічному круговороті природи, і жодних інших альтернативних шляхів. А ще віддавна китайський живопис був тісно пов’язаний і з поезією, і з каліграфією. Я спробувала піти цим китайським шляхом і творити вірші як мініатюрні живописні полотна. Що з цього вийшло — судити читачам і перш за все — китайським. Але працювати нам з Гао Маном було дуже цікаво.

— Ваша книжка сповнена культурологічними ремінісценціями, асоціаціями тощо. Імена, назви, термінологія роблять екзотику китайського життя настільки дотичною, що, здається, ти також прожив якийсь час у Китаї. Я думаю, що це і є процес взаємозбагачення культур у дії, акція і для української, і для китайської літератур унікальна.

— Так, майже всі, хто писав про мої книжки, наголошували на унікальності самого цього процесу — трансформації китайського феномену в український літературний контекст. Так, вочевидь, було вирішено на небесах, а ми лише втілюємо це рішення у життя.

— Чи були презентації книжки?

— Напередодні Нового року презентація книжки відбулась у стародавній столиці Китаю — місті Сіань, відомому в усьому світі своїм «теракотовим військом». Це місто в полі нашого зору з`явилось також невипадково. Адже саме тут у ІІІ столітті до нашої ери починався процес об`єднання Китаю у могутню централізовану державу. Було створено систему адміністративного поділу, відповідний адміністративний апарат, законодавчу систему, тут уніфікувалась китайська писемність, система мір, ваги, грошових одиниць, почалось будівництво Великої китайської стіни завдовжки 4000 км. Саме звідси десь у ІІ столітті нашої ери починався Великий шовковий шлях, який доходив до сучасної України, саме тут починався золотий період розквіту буддизму в Китаї і, що найважливіше, — небувалий розквіт культури періоду імперії Тан, який тривав з VІ по ІX століття нашої ери і був часом розквіту не лише культури взагалі, а й поезії зокрема, всесвітньо знані імена Лі Бо, Ду Фу, Ван Вея з`явились саме тоді.

— Отже, ви ніби повернулись до витоків, але ж Сіань — семимільйонне місто з неймовірно інноваційними структурами: інформаційними, космічними, індустріальними тощо.

— Справді, це красиве місто переживає просто бум різного роду інновацій. А ще — це величезний освітній центр. Перша презентація «Мелодій» відбулася в Університеті іноземних мов, що налічує 25 тисяч студентів і розташований на території близько 200 га. По суті, це чудове сучасне містечко з величезним стадіоном, бібліотекою, гуртожитками, їдальнями, культурним центром і оздоровчим комплексом. На жаль, в Україні таких вузів поки що нема. Фактично студенти перебувають на повному державному утриманні з триразовим харчуванням, лікуванням тощо.

— Таке собі місто Сонця Кампанелли.

— Ви не повірите, але у мене також виникла асоціація з якимось фантастичним майбутнім. Словом, 15 грудня було якимось казковим днем у моєму житті. І казка почалася ще під час польоту з Пекіна до Сіаня. Несподівано до мене в літаку підійшов симпатичний китаєць середнього віку, відрекомендувався (він працює геологом) і блискучою англійською мовою розповів просто-таки романтичну історію про те, що ще в пекінському аеропорту він у очікуванні посадки читав щойно куплений грудневий номер журналу «Women of Chіna», де побачив інтерв’ю зі мною і мої фото. І впізнав мене. І от в літаку на висоті десяти кілометрів я давала автограф невідомій людині, але такій чудесній і милій, що спогад про цю зустріч досі мене зігріває. Ну а потім — зустріч зі студентами, викладачами, вірші, пісні, автографи, обійми і цілунки. Це — Китай.

— Будь ласка, пані Людмило, кілька слів про найближчі творчі плани.

— У Пекіні буде проведено кілька презентацій книжки «Мелодії чотирьох сезонів». Зараз працюємо над унікальним українсько-китайським проектом — готуємо альбом провідних китайських художників, де поряд з їх чудовими картинами будуть надруковані мої вірші. Але головну увагу сконцентрую на підготовці до друку третьої книги поезій, яка, сподіваюсь, побачить світ цього літа.

Розмовляв Олексій Кужельний.

Фото Олексія КУЖЕЛЬНОГО.