На 95-му році життя перестало битися серце почесного громадянина Вінниці, Героя Радянського Союзу Миколи Сищикова.
Він пройшов війну з першого й до останнього дня. Льотчик-винищувач здійснив 191 бойовий виліт. Служив командиром екіпажу бомбардувальної авіації. Найвищу нагороду Радянського Союзу одержав у 1942 році. Микола Сищиков при житті розповідав, що тоді їхній екіпаж отримав завдання сфотографувати розташування ворожих підрозділів. Зробити це можна було тільки під покровом ночі. «Шанс повернутися живим у нас був один зі ста, — згадував Герой. — Ми із штурманом це усвідомлювали, бо добре знали, що на позиціях ворога вдень і вночі б’ють зенітки». Екіпаж виконав завдання. Отримана інформація виявилася надзвичайно важливою для командування. 25-річний командир і штурман залишилися живі. Обох нагородили Золотою Зіркою.
— Нинішньому поколінню молоді навіть уявити складно, наскільки відважними були фронтовики, — сказав на церемонії прощання з Героєм міський голова Вінниці Володимир Гройсман. — Адже кожен із 191 вильоту, які здійснив Микола Сищиков, міг стати останнім. Відважний льотчик, як і його побратими, розуміли це, і все одно йшли в бій. Приклад героїв — гарна школа для виховання. На жаль, мало використовуємо таку можливість.
Поховали Миколу Сищикова на алеї Героїв на центральному кладовищі у Вінниці. В нього залишилося дві доньки, одна з яких проживає у Вінниці й до останніх хвилин була поруч із батьком. У місті над Південним Бугом не стало останнього фронтовика, який мав найвищу нагороду Радянського Союзу.
