Шануймося! Нашу продукцію вже плутають з європейською

За часів СРСР поміж людей ходив дотеп про «вічнозелені томати», якими торгували магазини. Суть полягала в тому, що колгоспи в гонитві за планом збирали їх ще недозрілими, і споживачі, спокусившись помірними цінами, їх купували — життєвий цикл помідорів так і не досягав періоду зрілості. Казали напівжартома, бо так частенько було насправді не тільки з томатами, а й огірками, яблуками чи персиками.

Часи змінилися, з «вічнозеленими томатами» тепер пов’язують і дрібні порушення на виробництві, і оборудки великого бізнесу, і стереотипи минулого, які заперечують вільну торгівлю, сучасні технології, справедливу конкуренцію. «Вічнозелені томати» приносять доларовий прибуток і політичні дивіденди. Це доводять Россільгоспнагляд і Росспоживнагляд, здебільшого дивуючи своєю безапеляційністю. Так, голова Федеральної служби ветеринарного і фітосанітарного контролю РФ Сергій Данкверт погрожує закрити кордон для наших овочів та фруктів, підозрюючи, що вони — європейського походження. При цьому він письмово допитується про причини зростання поставок яблук, груш, томатів та огірків у вересні. Вочевидь, що осінь для чиновника не аргумент: за його логікою, вона надійшла після того, як Росія ввела пакет обмежувальних заходів у відповідь на санкції США, Австралії, Канади, Євросоюзу і Норвегії, оголошених через агресію проти України. Ще менше важать аргументи українських виробників і чиновників, адже його відомство вже давно воює з Євросоюзом інформаційно, а його уряд і Президент з Україною — неофіційно.

Що не влаштовує? Якість чи контроль за якістю? Так у Європі та Україні і те й інше, як відомо, кращі, ніж у Росії. Тарифна політика? Так хто заважає росіянам жалітися у СОТ? Очевидно, річ не в тім.

Тим часом на підконтрольних бойовикам територіях Донбасу таємниче зникає сільськогосподарська продукція, зокрема — десятки тисяч тонн насіння соняшнику вивозиться зараз до Ростовської області з таким заповзяттям, як колись збирали врожаї недозрілих томатів. Окуповані бойовиками території Донбасу обдирають як липку за підтримки російських окупаційних військ.

Як стверджують спостерігачі ОБСЄ, котрі базуються на прикордонних пунктах пропуску «Гукове» і «Донецьк», з Луганщини в бік Росії с рухаються самоскиди з вугіллям. Дефіцитний для країни енергетичний антрацит вивозять на колесах, бо залізничне сполучення не діє. Якби не діяло автомобільне, то, напевно, виносили б у кишенях. І перше, що спадає на думку: чи не це вугілля згодом продаватимуть приватним компаніям, які збираються перекрити дефіцит сировини російським імпортом?

Серед тижня імпорт почав надходити з Південно-Африканської Республіки. Дріб’язок, але неприємно... Забезпечити теплові електростанції вугіллям власного видобутку ми не можемо через бійню на Донбасі, а дефіцит енергоносіїв вимушені покривати надміру дорогим імпортом. Міністрові Юрію Продану на чорне золото не вистачає щонайменше 1,5 мільярда гривень, дефіцит коштів на усіх генерувальних станціях до кінця року може становити 4—5 мільярдів грн., залежно від того, якими будуть «воєнні трофеї» несунів і везунів, а, по суті, мародерів.

Про такий розвиток подій Володимира Путіна, думаю, поставили до відома на саміті Європа—Азія в Мілані. В глобальному світі легше нав’язати країні війну, ніж змусити її зупинити цивілізовану торгівлю. Нехай навіть за «вічнозеленим томатом» стоїть природний газ.

Ще на початку вересня уряд затвердив, а 9 жовтня оприлюднив постанову про нову методику розрахунку тарифів на транспортування газу. Переходимо на європейську систему тарифоутворення, бо чинна не відповідає вимогам Європейського енергетичного співтовариства. Від листопада «Газпром», а від наступного року й інші трейдери сплачуватимуть за окремим тарифом кожен «вхід» і «вихід» з ГТС. Тобто не тільки за транзит, а й за доступ до газосховищ, родовищ тощо. Крім того, «Газпром» компенсуватиме «Укртрансгазу» обсяги природного газу на виробничо-технологічні витрати для здійснення транзиту. 

Звідси випливає щонайменше три висновки. По-перше, вартість транзитних послуг для «Газпрому» істотно здорожчає, а доходи «Укртрансгазу» зростуть. По-друге, це зміцнює юридичну позицію НАК «Нафтогаз України», якщо гіпотетично можливий протест «Газпрому» розглядатиме Стокгольмський арбітраж. По-третє, новий порядок суттєво знижує ризики гіпотетично можливих зазіхань на об’єкти ГТС з боку, як на мене, фантомних «ДНР» і «ЛНР».

Дотепер тарифоутворення транзиту газу спирається на вартість 1 тисячі кубометрів на кожні 100 кілометрів за прописаною формулою та з поправкою на інфляцію в Євросоюзі (за контрактом 2009 року). Змінити його можна лише за обопільною згодою сторін і передбачивши відповідні зміни у нашому законодавстві. Якщо «Газпром» висловить свою незгоду з новим порядком, то у Стокгольмському арбітражі. Утім там стануть на його бік, тільки якщо вирішать, що бойовики не створюють на Донбасі форсмажорні обставини, які не дають змоги ПАТ «Укртрансгаз» виконувати контрактні зобов’язання. А хто при здоровому глузді це заперечить? На контрольованих бойовиками територіях розташовані десятки газорозподільних станцій та інших об’єктів ГТС. На Луганщині — Вергунське і Краснопопівське газосховища на 820 мільйонів кубометрів блакитного палива, які у сувору зиму 2009-го дали змогу здійснити рятівний реверс ГТС і врятувати регіон від замерзання... Активні бойові дії, судячи з повідомлень, поки що не зачіпають транзитні магістральні газогони, але як передбачити, що буде завтра, якщо де воюють — там і торгують, хто озвався — той і влада?!

Ми завжди ненавиділи війну, але цього року стали ще більше цінувати мир. Той, що панує на усіх наших кордонах, окрім того, що з Росією. Це спало на думку, щойно почув про наміри розпочати будівництво ділянки газогону завдовжки 110 км в напрямку Польщі — від пункту прийому газу «Дроздовичі» до підземних сховищ газу «Більче Волиця» (17 млрд. куб. м газу) і «Опарське» (1,9 млрд. куб. м газу). За словами заступника голови правління польської компанії «Polenergіa» Радослава Дудзінського, газопровід до Польщі дасть можливість транспортувати 8—10 мільярдів кубометрів європейського газу на рік і обійдеться у 200 мільйонів євро. З польського боку відповідну транспортну інфраструктуру збудує польський оператор «Gaz-System». Поляки і тут з нами солідарні: торгувати газом треба, не порушуючи норм європейського законодавства.