Побратими льотчиці Надії Савченко (на знімку) з батальйону «Айдар» навели кореспонденту «Голосу України» декілька фактів, що могли б стати аргументами у суді на користь українки.
Як відомо, офіцера Надію Савченко, бійця батальйону «Айдар», росіяни звинувачують у тому, що вона нібито корегувала вогонь артилеристів, коли від вибуху снаряда загинуло двоє російських журналістів. Суд над українкою триває у російському Воронежі.
— Наш батальйон не мав зв’язку з артилеристами, і гармат ми не маємо на озброєнні, — каже боєць батальйону Володимир, який нині лікується у Вінницькому медичному клінічному центрі Центрального регіону. — Можливо, я розголошую певну таємницю, але хочеться, щоб цей факт взяли на озброєння адвокати.
Як стверджує співрозмовник, який особисто знайомий з Надією Савченко, як і всі ті, хто відвідував заняття з тактики, у жінки-офіцера у батальйоні були зовсім інші обов’язки.
— Надія Савченко як професійний військовий проводила з нами заняття з тактики, — продовжує боєць. — Надзвичайна жінка. Про це скаже кожен з «айдарівців». Її затримали тоді, коли вона добиралася до поранених. Ті залишалися лежати після бою. Робила це з ризиком. Ризик, як тепер розуміємо, не виправдався. До речі, було це зовсім не там, де загинули російські журналісти. Це ще один аргумент на користь нашої льотчиці.
Співрозмовник упевнений, що жодної таємниці від українки росіяни не дізнаються. «По-перше, ми всі бачили, наскільки мужньо Надія трималася під час допиту, — продовжує співрозмовник. — Така нічого не скаже. По-друге, перед її затриманням ми не залишали розташування батальйону, тому новини про АТО дізнавалися ввечері під час шикування батальйону з повідомлень, які надавали уповноважені для цього люди. Тобто Надія не володіла якоюсь інформацією з грифом «таємно».
Начальник штабу батальйону «Айдар» полковник Валерій Мельник, який також лікується після поранення у Вінниці, наголошує, що Надія Савченко не могла бути навідником хоча б тому, що для цього необхідна спеціальна освіта. «Льотчик і навідник артилерійської гармати — це різні професії, — запевняє полковник. — Якщо адвокати вникнуть саме в цей аспект, то їхні аргументи стануть неспростовні. Варто запросити на судові засідання фахівців з артилерії, щоб ті пояснили, чи може людина без певних знань коректувати вогонь артилерії. Ми в батальйоні дуже сподіваємося, що адвокати використають таку можливість. Наші вітчизняні правники мали б підняти справу на щит, залучивши до визволення українського офіцера міжнародні юридичні структури. Адже маємо очевидний факт безпідставного звинувачення людини у жахливому злочині. Поки що в батальйоні не чуємо про такі намагання. Можливо, інформація не доходить, але це треба робити. Без залучення міжнародного правосуддя Росія й надалі гнутиме свою лінію. Її намагання зрозумілі — відправити українку за ґрати. Якщо мовчатимемо, вони свого досягнуть».
Вінницька область.
