Прокіп Колісник, член Національної спілки художників України та Унії словацьких художників, викладач живопису Пряшівського університету у Словаччині, скликав своїх друзів-живописців на пленер у рідне село Поташня, що в Бершадському районі на Вінниччині. Більше десяти днів митці з різних регіонів України, з якими навчався в Національній академії мистецтв, втілювали свої творчі задуми під девізом «Поташня — чарунка Поділля». Виконані роботи презентували в батьківській оселі Колісника. А потім передали їх до музею культури села, урочисте відкриття якого відбулося під час святкування 13-ї річниці незалежності України.
Музей, до речі, створено зусиллями і за кошти П. Колісника. Розташувався він у старому приміщенні школи, яке поруч із новою шкільною будівлею. Тож учні матимуть можливість щодня бувати тут. Серед експонатів є і парта, за якою колись навчався майбутній художник. Тільки перефарбована у світліший колір («Я ніяк не розумів, чому парти фарбували чорною фарбою...»). Є тут і домоткані ряднини. За словами Колісника, кожна клітинка на них —це чарунка на великій ряднині Всесвіту: у ряднину сповивають немовля, на неї садовлять гостей, її ж стелять, коли проводжають людину в останню дорогу...
Митець також виконав власноруч герб і прапор свого села. А після освячення цих символів переконав місцевого священика встановити їх на такому місці, щоб було видно з кожного сільського кутка, — на дзвіниці церкви. Той спочатку вагався, але врешті погодився. А сам Прокіп Миколайович лаштується в дорогу: 1 вересня в університеті Пряшева, де вже працює 20 років, на нього знову чекатимуть студенти. На згадку своїм землякам, крім усього, ще залишив поетичну збірку, в якій є слова: «Найкраще ряст цвіте в дитинстві, наймиліше — на Батьківщині».
