Ці слова Карпенка-Карого стали рефреном свята, що відбулося у Львові з нагоди 85-ліття Національного театру імені Марії Заньковецької.
1917 року уряд УНР створив його як перший національний театр в Україні. Первісна назва стала суттю: творчий колектив завжди був провідником національної ідеї. Театр не мав попервах сталого приміщення і подорожував Україною як мандрівний філософ. 1932 року колектив осів у Запоріжжі, під час війни евакуйований до Тобольська, а 1944-го переведений до Львова.
Театр незмінно тримає марку одного з кращих в Україні, зазначила у своєму виступі столичний мистецтвознавець Валентина Заболотна. Львів’яни щиро вітали своїх кумирів, які цього разу вийшли на сцену разом. Згадали поіменно всіх — і знаменитостей, і технічні служби, не забули і про двірника. Бо в сім’ї заньківчан кожна «роль» — потрібна і почесна. Майже 50 років віддала сцені заслужена артистка України Катерина Хом’як. Легендами театру стали народні артисти Любов Каганова, Олександр Гринько та Борис Мірус. Ексклюзивною візитівкою називають Заньківчанські вечори, започатковані народним артистом України Святославом Максимчуком... Заньківчанська родина така щедра на таланти, що не збідніла навіть тоді, коли «золотий фонд» разом з головним режисером Сергієм Данченком забрала собі столиця. Нині на сцені театру імені Франка працюють львів’яни Богдан Ступка, Анатолій Хостікоєв, Лариса Кадирова, Віталій Розстальний та інші знаменитості.
Заньківчан привітали Міністр культури і мистецтв України Юрій Богуцький, численні меценати.
