Микола Кибальчич — один із п’яти народовольців, страчених за вдалий замах на імператора Олександра ІІ. Вже після винесення смертного вироку Кибальчич склав наукову записку «Проект повітроплавального приладу». Цю записку називають першим проектом реактивного двигуна. Розпочинається вона словами: «Перебуваючи в ув’язненні, за кілька днів до своєї смерті я пишу цей проект. Я вірю в здійсненність моєї ідеї, і ця віра підтримує мене в моєму жахливому становищі. Якщо моя ідея після ретельного обговорення вченими-спеціалістами буде визнана здійсненною, то я буду щасливий тим, що зроблю величезну послугу батьківщині і людству, я спокійно тоді зустріну смерть, знаючи, що моя ідея не загине разом зі мною»
Народився Микола Іванович Кибальчич 31 жовтня 1853 року в селі Коропі неподалік Кролевця на Чернігівщині. Як і всі революціонери-народники, походив з інтелігентної сім’ї. Революційною діяльністю почав займатися в Петербурзі, де навчався спершу в Інституті шляхів, потім — у медико-хірургічній академії.
Він значно випереджав свій час, час перших паровозів і машин. Невелике креслення в передсмертній записці і докладний технічний опис конструкції дають уявлення, що Микола Кибальчич розробляв саме реактивний двигун, принципова схема якого була тоді не відома. Втім, епоха потребувала банальної бомби, а не ракети.
1 березня 1881 року імператора Олександра ІІ вбито метальним снарядом, що його змайстрував Кибальчич. 17 березня революціонера заарештовано, а 15 квітня страчено разом з Желябовим, Перовською, Михайловим, Рисаковим. Записку Миколи Івановича з проектом реактивного двигуна виявлено аж 1917 року. «... на волі, я не мав достатньо часу, щоб розробити свій проект у деталях і довести його здійсненність математичними розрахунками».
