Уже понад 15 років подружжя харків’ян Василя та Ніни Гурдіних збирає колекцію унікальної української кераміки та вишивки.

Василь Тимофійович (на знімку — поряд з експонатами власної колекції) за освітою юрист. «Формувати домашню колекцію вирішили після відвідин Опішні — найвідомішого гончарного осередку в Україні. Тут ми були вражені багатством та розмаїттям зібрання, — розповідає Василь Тимофійович. — Найбільше сподобалися декоративні скульптури тварин — лева, бика, барана, оленя, коня. Запитали, де можна придбати таке. Саме тоді, 15 років тому, познайомилися з автором цих дивовижних творів — Василем Онуфрійовичем Омеляненком, славетним опішненським гончарем. Ми приїхали до нього додому — маленька хата, маленький на зріст Василь Онуфрійович — великий майстер. Перші його роботи, що з’явилися в нас, — скульптура баранчика і великого полив’яного лева. Потім я знайшов роботи з автографом гончаря на антикварному ринку в Харкові. Нині у моїй колекції — 62 твори майстра».
Зібрання справді виняткове. Його прикрашають роботи Василя Омеляненка, виготовлені в єдиному екземплярі. Ці твори — надзвичайна рідкість у доробку майстра. Серед візитівок авторського стилю гончаря — традиційні для Опішні твори: декоративна зооморфна скульптура, сюжетні скульптурні композиції, свічники, іграшки-свистунці. Це найбільша в Україні приватна колекція робіт Василя Омеляненка, що поповнюватиметься новотворами 90-літнього майстра.
У зібранні харків’янина є твори й інших відомих гончарів — Івана і В’ячеслава Біликів, Гаврила та Миколи Пошивайлів, майстрів колишнього заводу «Художній керамік», а також роботи учнів та вчителів «Колегіуму мистецтв у Опішні».

Колекцію Василя Гурдіна збагачує кераміка з гончарських осередків майже всієї України, від Карпат до рідної Харківщини (Нова Водолага, Буди, Валки) — усього понад 400 експонатів, що вражають формою й декором, давністю й регіональними особливостями. Основний критерій відбору — унікальність виробу. За словами Василя Гурдіна, в Харкові загалом немає колекціонерів, які систематично збирають кераміку: «Цікавляться монетами, самоварами, рушники й вишиті речі теж купують, але не колекціонери, а більше музейники, а також ресторани та кафе, що використовують старожитності в інтер’єрах і цим самим знищують унікальні зразки».
Захоплення Василя Тимофійовича керамікою перейняв племінник, поділяє його хобі й дружина, Ніна Іванівна. Вона збирає фарфорові й фаянсові сувенірні скульптурки, а також серії поштових листівок — одна лише серія поштівок з репродукціями картин німецької художниці XІX століття Кетрін Кляйн сягає понад тисячу. Окреме зібрання родини — вишивка, понад 150 рушників переважно середини ХХ століття з усієї України, фрагменти одягу та інші вишиті речі.
«Василь не п’є, не курить, тому витрачає заробітки на колекціонування, і всіх залучає до цього. Каже: «Скільки за рік телевізорів та пральних машин викурюєте! Краще б ви щось колекціонували», — розповідає Ніна Іванівна. Своїм зібранням Гурдіни щиро пишаються, не втомлюючись захоплюватися новими знахідками й талантом майстрів.

Жанна РІзниченко, інформаційна служба Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішні.

Фото Тараса ПОШИВАЙЛА.