Щочетверга, з 13-ї до 16-ї години, за будь-якої пори року та погоди, він займає «своє» місце навпроти помпезної споруди російського дипломатичного представництва, що в самісінькому центрі Берліна — на Унтер дер Лінден, неподалік Бранденбурзьких воріт. Встановлює українські державні прапори, розставляє величезні плакати з портретами, розкладає у «файлики» інформаційні листівки, які роздаватиме перехожим, і починає протест на підтримку незаконно ув’язнених Росією українських громадян. Здебільшого робить це самотужки, хоч буває, що до акції пристають інші небайдужі. І так уже понад 160 днів — упродовж майже 570 годин!
На знімку: Рональд Вендлінг під час своєї акції протесту.
Фото автора.
Розпочалася його «вахта» наприкінці жовтня 2014 року, коли в ЗМІ з’явилися повідомлення про ув’язнення українки Надії Савченко російським «правосуддям». За кілька годин 58-річний німецький пенсіонер Рональд Вендлінг, одержавши необхідні дозволи на проведення акції протесту, стояв з прапором України та плакатом «Свободу Надії Савченко!» навпроти посольства РФ. А вже надалі до цього плаката додавалися ще і ще — з іменами та фото інших 49 в’язнів, яких Росія незаконно утримує на своїй території.
На знімку: Рональд Вендлінг з Надією Савченко.
Фото Ігоря МАГРІЛОВА.
Спочатку Вендлінга активно підтримувала українська громада Берліна, але з часом її ентузіазм вичерпався, тож на акції люди або приходять зрідка, або не приходять. Сам організатор цим не переймається, бо вважає свій протест приватною справою, сплатою «боргу» за власну свободу. Адже й сам був бранцем режиму за часів НДР.
Відлік його історії розпочався з відмови служити в народній армії — через пацифістські переконання. Пізніше звернувся із заявою про виїзд з країни. Її тривалий час не розглядали, тож він під час чергового звернення до відомства пригрозив, що в разі нерозв’язання його питання влаштує демонстрацію протесту біля… Бранденбурзьких воріт. Після чого «бунтівника» там-таки неподалік і заарештували та присудили 1,5 року позбавлення волі.
Вендлінгу пощастило, бо зрештою він потрапив до числа тих 33 тисяч ув’язнених, кого в НДР викуповував уряд ФРН (спочатку за гроші — від 60 до 100 тисяч німецьких марок, а потім в обмін на товари). Але не забував, як це — бути несправедливо осудженим. Хоч, звісно, каже Вендлінг, моє ув’язнення не було таким, як у Савченко, а нині у Кольченка, Сущенка, котрі вже по кілька років перебувають у заручниках Росії. Але існує не той борг, що маю сплатити, а моральний. Тому доведеться ще трохи постояти тут, щоб відпрацювати витрачене на мене. Така моя власна подяка за порятунок.
Тим часом далеко не всі схвалюють позицію Вендлінга. Є люди, розповідає він, які намагаються спровокувати мене на політичні розмови, але я не хочу таких дискусій. Тож намагаюся уникати їх, оскільки знаю, що і в Україні не все, як треба. Утім, так само, як і в Німеччині — завжди є підстава для критики. Але тут, на цьому «моєму» місці, йдеться про українських громадян, яких Росія практично викрала і утримує за ґратами. Тому, коли його запитують: «Проти чого ви протестуєте?», чують у відповідь, що він стоїть не «проти» чогось, а «за»: за звільнення українських громадян, котрі як політичні в’язні утримуються в Росії або на захопленій нею території.
З приводу того, що українці, які мешкають у Берліні, майже не приходять на акції, Вендлінг зазначає: «Я не переймаюся цим. Так, інші люди, звичайно, можуть приєднатися до мене. І якщо їм це зробити щось заважає, то вони могли б організовувати власні акції. Але нічого такого не відбувається, і саме це, на мій погляд, сумно. Щодо фінансової підтримки, то так, вона б не завадила, але гроші — не найголовніша проблема. Допомога дуже потрібна на транспортування засобів інформування. У цьому могла б посприяти українська громада».
Рональд Вендлінг розуміє: надія на те, що всі політв’язні невдовзі одержать волю, примарна. Відтак чи вдасться йому бути тут, доки всіх їх, без винятку, звільнять, сказати напевно не може. «Але якщо здоров’я дозволить, то стоятиму тут до кінця: щочетверга, з першої до четвертої години. Ось невдовзі має розпочатися процес у справі Романа Сущенка. Якщо його засудять, то робитиму таку само акцію, як і на підтримку Надії Савченко. Після винесення вироку стоятиму тут стільки днів поспіль, скільки років буде в ньому зазначено. Тобто я розширю нинішню акцію протесту, і буду тут щодня, включаючи вихідні...» — розповів німецький активіст Рональд Вендлінг.
Наталія ПИСАНСЬКА.
