У Німеччині впродовж кількох днів, 17—21 січня, тривали заходи щодо захисту прав людини на анексованому Росією українському півострові, зокрема етнічних українців і кримських татар. У двох містах — Франкфурті-на-Одері та Ольденбурзі — відбулися показ документальної стрічки «Процес: російська держава проти Олега Сенцова», а також громадські дискусії за участі представників ініціативи «Крим SOS» та Центру ліберальної сучасності (Zentrum Liberale Moderne), нещодавно створеного екс-депутатом Бундестагу Марілуїзе Бек.
Марілуїзе Бек.
Фото надано LibMod.
Подіумна дискусія у Франкфурті-на-Одері.
Фото надано LibMod.
Подіумна дискусія у Франкфурті-на-Одері.
Фото надано LibMod.
Таміла Ташева.
Фото автора.
Таміла Ташева і Марілуїзе Бек.
Фото автора.
На ці зустрічі приходили люди, дуже добре поінформовані про те, що саме відбувається в Україні загалом, і в Криму зокрема, а також ті, хто про заходи дізнався з оголошень у місцевих ЗМІ. І якщо про фільм, який знайомить із долею українського режисера, котрий постраждав за ідею і незаконно засуджений у РФ, пересічні громадяни вже начувані, оскільки його торік демонстрували на кінофестивалі Берлінале, то реальна ситуація в Криму для багатьох — відкриття.
Власний кореспондент «Голосу України» у ФРН узяла інтерв’ю у Марілуїзе Бек.
— Пані Бек, ви — відомий адвокат України у Європейському Союзі, але чому саме зараз дуже детально розпочали ознайомлювати німецьке суспільство із ситуацією в Україні, і в Криму зокрема?
— Тому, що останнім часом німецька політика дедалі більше переймається лише власними внутрішніми проблемами. Що, до речі, з подивом зазначає не тільки європейське зарубіжжя, а й інші країни. Дуже стало помітно, що Німеччина відчужується від України. Тож мимоволі починаєш запитувати: «Що саме відбувається у Берліні, невже він не усвідомлює важливості своєї ролі, яку має офіційно відігравати, а не відмовлятися від неї?» Під час першого раунду зондування ситуації стосовно створення нового уряду питання зовнішньої політики обговорювалося, але вже в наступному «вислизнуло» з порядку денного.
— Що це має означати?
— Те, що Берлін недостатньо добре дивиться не тільки за власними кордонами, а й поза ними. А факт, що в сусідній країні триває війна, повністю ігнорується. У цьому зв’язку виникає запитання: «Як ми будемо спілкуватися з важким і складним партнером Росією і Кремлем, котрий має відповідати за війну, що він її веде, і яка досі триває?»
— Ви вважаєте, що ваші інформаційні заходи, як ті, що відбулися наприкінці минулого тижня, можуть вплинути на політику Німеччини щодо України?
— Я так не думаю, але ми не можемо не зробити свій внесок у те, щоб Україна не зникала з порядку денного німецьких політиків — з усіма ідеальними можливостями, які маємо. Наш Центр ліберальної сучасності створив сторінку в Інтернеті, котру підтримує український фонд «Ренесанс», під назвою «Зрозуміти Україну» — як противагу тим, хто в Німеччині закликає «зрозуміти» Путіна. З огляду на те, що можливості для дії у відомстві канцлера зменшуються за умови, коли німецьке суспільство не буде більше готове супроводжувати і підтримувати Україну на її шляху розвитку, наш Центр намагатиметься вести роз’яснювальну роботу стосовно процесів, які там відбуваються. Робитимемо це аналітичними матеріалами, котрі пояснюватимуть ті чи інші ситуації в Україні. А також показуватимемо інший погляд на країну, протистоятимемо московській пропаганді, що спрямована переконувати людей: «Забудьте про Україну, вона не впорається!»
— І Крим. Він теж є у вашій програмі?
— Так, і завжди був! Крім сторінки в Інтернеті, ми працюємо в інших форматах, приміром, показуємо фільм «Процес: російська держава проти Олега Сенцова» у різних регіонах Німеччини з відповідними коментарями. Ця стрічка — ніби наочний посібник про те, як молодого режисера, цілком ненасильницьку людину, можна перетворити на злочинця. До того ж зробити це в показовому процесі та незаконно засудити до 20 років ув’язнення — ні за що! Ми вважаємо Олега Сенцова особистим в’язнем Путіна.
Також співпрацюємо з громадською ініціативою «Крим SOS», чия робота надзвичайно важлива, адже вона постійно нагадує, що український півострів, анексований Росією, має бути повернутий додому, в Україну. А також звертає увагу на те, що питання Криму поступово зникає з дискусійних тем у ФРН. І це має такий вигляд, ніби Москва демонструє силу своєї влади тут, у Німеччині, начебто вона вплинула на те, що тема Криму зникає із свідомості німецьких громадян. Цього не можна допустити бодай заради кримських татар — народу, який з Криму колись вигнав Сталін, а тепер над ним тяжіє деспотизм Путіна.
Інтерв’ю взяла Наталія ПИСАНСЬКА.
