Минулої п’ятниці Сейм РП ухвалив законопроект про внесення змін до закону «Про Інститут національної пам’яті» (ІНП), на які майже моментально відреагували у Києві та Тель-Авіві.

 

Автори законопроекту -- депутати Сейму від угруповання «Кукіз-15» -- із самого початку однозначно окреслювали мету нововведення як «заборону пропагування в Польщі ідеології українських націоналістів». Після голосування лідер цієї політичної сили Павел Кукіз у Твіттері написав: «Сейм щойно проголосував за закон "Кукіз’15", що забороняє пропагування бандеризму у Польщі! Ми чекали від 6 липня 2016 року (в той день Сейм ухвалив резолюцію про визнання подій 1943 року на Волині геноцидом. -- Ред.) і дочекалися! Нарешті!» Із 414 присутніх у сесійній залі депутатів нижньої палати польського парламенту законопроект підтримали 279, проти -- 5, утрималися -- 130.

 

Законопроект дає визначення «злочинів українських націоналістів та українських формувань, що колаборували з ІІІ рейхом» та запроваджує можливість відкриття на підставі закону про ІНП (нагадаємо, що повна назва цієї польської установи: Інститут національної пам’яті -- Комісія переслідування злочинів проти польського народу. -- Ред.), кримінальних проваджень проти осіб, котрі заперечують скоєння цих злочинів.

 

Варто зазначити, що українське зовнішньополітичне відомство відреагувало заявою, яку оперативно було викладено на сайті МЗС України: «Категорично не сприймаємо чергову спробу нав’язати однобічне трактування історичних подій, у т. ч. некоректного використання в офіційному документі Республіки Польща назви частини території сучасної України». «Хотіли б нагадати авторам проекту цього законодавчого акта, що українці, як і поляки, зазнали надзвичайно великих страждань від тоталітарних режимів у роки Другої світової війни, а також самовіддано боролися за свободу своєї Батьківщини. У цьому контексті надзвичайну стурбованість викликає намір зобразити українців виключно як «злочинних націоналістів» та «колаборантів Третього рейха», -- йдеться у заяві. Водночас у МЗС наголосили, що вони розраховують, що «Сенат Республіки Польща, який має незабаром розглянути зазначений законопроект, виявить політичну мудрість стосовно питань, які можуть негативно вплинути на розвиток двосторонніх відносин».

 

Проте абсолютно неочікуваною для офіційної Варшави та жорстко бурхливою стала реакція на законопроект в Ізраїлі. Йдеться про положення законопроекту, яким передбачено притягнення до відповідальності (від накладення штрафу до трьох років позбавлення волі) «кожного, хто публічно та всупереч фактам приписує польському народові або польській державі відповідальність або співвідповідальність за злочини, вчинені III рейхом, чи інші злочини проти людства, миру та воєнні злочини». Аналогічне покарання передбачається також за використання фрази «польські табори смерті», за «разюче применшення відповідальності справжніх виконавців цих злочинів», а також передбачає відкриття кримінальних проваджень проти тих, хто заперечуватиме, що злочини із вищезгаданого переліку мали місце.

 

В Ізраїлі вибухнула, без перебільшення, справжня буря як у ЗМІ, так і серед політиків, а її хроніку з наведенням дослівних висловлювань скрупульозно ведуть польські медіа, широко інформуючи польське суспільство про напругу, що виникла на лінії Варшава--Тель-Авів. Польські аналітики відзначають, що в ізраїльських мас-медіа йдеться не стільки про «польські табори», скільки «про ухиляння від будь-якої відповідальності за злочин».

 

Із гострою критикою виступив прем’єр Ізраїлю Беньямін Нетаньягу, який заявив, що «не можна змінити ходу історії», «немає підстав для покарання за формулювання про «польські табори смерті», а «Голокост не можна заперечити». Президент країни Реувен Рівлін виступив із заявою, в якій наголосив, що «поляки допомагали в нацистських злочинах, але також протягували руку допомоги, за що отримували звання Праведників народів світу».

 

Дискусію в Ізраїлі розпочав депутат Кнесету Яір Лапід, якого прогнозують на майбутнього прем’єр-міністра. Він назвав цей закон «намаганням заперечити польську участь у Голокості». «Придумали це (табори смерті. -– Ред.) у Німеччині, але сотні тисяч євреїв були замордовані, не зустрівши німецького солдата», -- написав політик, який наполягає, що його бабцю вбили поляки. У твіттер-«перепалку» з ним вступило польське посольство в Ізраїлі, а далі лавиноподібні реакції полилися рікою. (Зацікавлені можуть знайти деталі у Твіттері та різноманітних ЗМІ). Про напругу пристрастей свідчить, для прикладу, вимога глави опозиційних сил у Кнесеті Іцхака Герцога до керівника ізраїльського уряду, аби той «викликав посла Ізраїлю у Польщі на консультації у справі «глибоко помилкового» закону.

 

У суботу вранці до ізраїльського МЗС було викликано заступника посла РП в Тель-Авіві. Польського дипломата поінформували «про сумніви, які виникли у керівництва Держави Ізраїль у зв’язку із внесеними змінами до закону про ІНП РП». Офіційний Тель-Авів сприймає їх як намагання «пеналізації будь-яких згадок про роль Польщі в Голокості».

 

Того самого дня, під час церемонії відзначення 73-ї річниці визволення нацистського табору смерті «Аушвіц-Біркенау», посол Ізраїлю у Польщі Анна Азарі відмовилась від заздалегідь підготовленого виступу, а використала свій час, аби представити сприйняття мешканцями її держави «закону, який пеналізує використання формулювання «польські табори смерті»: «В Ізраїлі внесені зміни сприйняті як можливість покарання за свідчення тих, котрі вижили під час Голокосту. Реакція дуже емоційна. Уряд Ізраїлю відкидає ці зміни. Надіємося, що ми можемо знайти спільний шлях, щоби змінити ці положення закону. Ізраїль розуміє, хто збудував концтабір Аушвіц та інші табори. Усі знають, що це не були поляки. Але в нас це сприймається як заборона можливості говорити правду про Голокост. Всі цим обурені. Надіюсь, що Польща та Ізраїль як добрі приятелі, як завше, знайдуть спільну мову, аби разом пам’ятати про історію».

 

Виступаючи на цьому самому заході, польський прем’єр-міністр Матеуш Моравецький наголосив, що серед 22 тисяч Праведників народів світу майже 7 тисяч поляків, тому в Яд Вашем не вистачає ще одного дерева -- для Польщі, адже ця цифра визнаних польських праведників не є точною, оскільки в окупованій нацистами Польщі за допомогу євреям загрожувала смертна кара на місці».

 

У Інституті Яд Вашем у неділю виступили із заявою, що «польські табори смерті» -- це фальшування історії, але водночас наголошують, що інститут виступає проти статті закону про ІНП РП, бо «вона загрожує знищенням правди про допомогу, яку під час війни польське населення надавала німцям».

 

Своє слово в дискусії уже сказав також Всесвітній єврейський конгрес (ВЄК). У виданому ним комюніке висловлюється розуміння -- чому поляки так болюче реагують на формулювання «польські табори смерті»: «Правда, що Аушвіц-Біркенау, Треблінка, Майданек, Хелмно, Собібор і Белжець -- це табори, які слід називати «нацистськими» чи «німецькими». Але помилкою є бажання карати людей, котрі не дотримуються цього формулювання». У ВЄК наголошують, що потрібна просвітницька робота, а не пеналізація, та пояснюють, що викликає сумніви: «Новий закон утруднює конфронтацію із найбільш паралізуючим аспектом воєнної історії цієї країни (Польщі. -- Ред.) -- яким був масштаб участі поляків (навіть польські науковці стверджують, що такі випадки були непоодинокі) у знищенні їхніх єврейських сусідів». Статтю закону, в разі її остаточного схвалення, будуть сприймати як «акт історичного затемнення та атаку на демократію».

 

В ІНП Польщі вважають «невідповідним втручання посольства зарубіжної держави у справу внесення змін до закону, який ще не ухвалений остаточно». Їх необхідність пояснюється тим, що «впродовж кількох десятків років Польща неодноразово очорнювалась та називалась спільником Гітлера, тому захист доброго імені нашого народу від тверджень, які не мають нічого спільного з історичною правдою, є очевидним і необхідним. Раніше цей захист був неефективний, а позиція польської влади не завжди помічалась у суспільному та медіальному просторі». В заяві ІНП також наголошено, що статті в законі про ІНП не мають на меті «обмеження наукових досліджень чи свободи слова», а спрямовані на боротьбу з «навмисним перекручуванням історії».

 

Урегулюванню дипломатичного напруження була присвячена недільна телефонна розмова прем’єрів Моравецького та Нетаньягу. За її результатами обидві сторони видали комюніке. В ізраїльському йшлося про те, що «в питанні законотворення обидва погодилися розпочати безпосередній діалог між групами з обох країн, щоби спробувати досягти порозуміння». У заяві прес-секретаря глави польського уряду також наголошується на необхідності діалогу «з метою роз’яснення підготовлених в нашій країні законодавчих змін. Ми готові до переговорів, до вияснення сумнівів, зо з’явилися». Водночас речниця уряду підкреслила, що «діалог не стосуватиметься суверенних рішень польського парламенту».

 

Справа матиме своє продовження, адже в польському уряді та адміністрації президента вже заплановано низку зустрічей із представниками Ізраїлю (зокрема, з послом цієї країни у Польщі) з цього питання. Голова верхньої палати польського парламенту Станіслав Карчевський через Твіттер також запросив посла Ізраїлю до переговорів: «Закон про внесення змін до закону про ІНП перебуває у Польському Сенаті. Перш ніж ми розпочнемо над ним роботу, запрошую пані посла Ізраїлю в Польщі на переговори. Ми пояснимо одне одному його зміст і, надіюсь, усунемо всі сумніви».

 

Іван КОЗЛОВСЬКИЙ.

 

Варшава.

 

Голос України