Приїжджих у Німеччині дивує те, що в супермаркетах встановлено автомати, котрі приймають одноразову пластикову тару -- пляшки та жерстяні банки від напоїв, на яку ще 2003 року встановлена залогова ціна.
Який саме посуд, якою сумою і чому саме такою, а не іншою, він обкладається, можна розібратися, але витративши на це купу часу. Якщо коротше, то за чи не найпоширеніші пластикові упаковки для пива, прохолоджувальних газованих напоїв і мінеральної води оцінено в 25 центів. Саме стільки за кожну поверне за неї автомат у супермаркеті.
Але не кожен споживач несе порожню пляшку назад до магазину. Особливо ж з місць масових заходів, парків, стадіонів, різноманітних народних гулянь: тут тара зазвичай потрапляє до урн чи сміттєвих контейнерів. Якщо для деяких громадян упаковка не становить великої цінності, то для безхатченків, безробітних, малозабезпечених викинутий пластик -- вагомий додаток до їхнього бюджету. В багатьох вигідних «точках» є навіть люди, котрі контролюють територію і не пускають «чужаків» заробляти в такий спосіб.
Збирачі тари приносять її у магазин у величезних мішках і надовго займають автомати для приймання. І хоч рамок для обмеження її приймання не існує, а магазини, котрі продають напої у залоговому посуді, зобов’язані його приймати, проблема виникла: не всі вони справляються з великою кількістю повернутої тари. Бракує і місця для її збереження, і персоналу. Тож деякі торговельні заклади запровадили на неї… ліміт. Приміром, у Берліні в деяких супермаркетах з’явилися оголошення: «Прийняття тари обмежене 20 пляшками».
Тим часом представник столичного центру захисту прав споживачів Фрітьоф Йонсон в інтерв’ю газеті Berliner Zeitung вважає встановлену «норму» на прийняття тари самодіяльністю керівників супермаркетів: «Хто і в який спосіб її вирахував? Навіть для сім’ї вона замала, а для збирачів тари то й поготів!» На думку пана Йонсона, магазини в такий спосіб прагнуть позбутися специфічної клієнтури.
Наталія ПИСАНСЬКА.
Берлін.
Голос України
