Нова книга письменника доктора філософських наук Олега Гриніва «Чорна вишиванка, або Життя в липневому дні», що побачила світ у львівському видавництві «ПАІС», — це філософські роздуми про долю українського народу та віру в його щасливе майбутнє.
Головний герой — професор Роман Сорокаліт, який усе життя навчає молодь в університеті, шукає відповіді на одвічні запитання: що ми за народ і чому так живемо?
Свою художню книжку автор назвав поемою в шістьох згортках. Епіграфом взяв слова двох митців: Тараса Шевченка — «А от кореня тихо, любо зелені паростки ростуть. І виростуть», й Антона Чехова — «Настав час, насувається на всіх нас лавина, зряджається величезна, сильна буря, що наступає, наближається й незабаром змете з нашого суспільства лінивство, байдужість, упередження до праці, затхлу нудьгу».
Усю оповідь автора пронизує оспівана у народних піснях чорна вишиванка як одвічний символ свободи й національної гідності.
Герої Олега Гриніва навіть у лихоліття не втрачають віри у почуття гідності розділеного кордонами народу та до останку борються за виплекані роками ідеали. Книга емоційна, інтелектуальна, розрахована на широке коло небайдужих читачів, які прагнуть духовного збагачення. Читається легко, з почуттям гордості за свій народ, його непросту долю. Але це не плач за втраченим минулим, це заклик до боротьби й праці, без яких не можна збудувати повноцінну державу, це заклик вчитися на помилках минулого.
«Невже ж ніщо нас не може навчити? Три століття московської неволі? Сімдесят літ більшовицького знищення? Три голодомори з мільйонами жертв? Депортації до Сибіру? Невільники на каторзі? Померлі в тюрмах? Скільки знівечених доль? Два Майдани, тепер — війна, й жодних висновків!» — спересердя запитує головний герой «Чорної вишиванки» професор Роман Сорокаліт. А далі пояснює причини наших бід: наша трагедія в тому, що ми завжди сподівалися на чиюсь ласку. Обирали президента, парламент, міських голів — і чекали, що вони нас ощасливлять. Саме людську ініціативу і працелюбство ми можемо протиставити азіатщині, сліпим виконавцям і підлабузникам.
Автор закликає усіх нас виховувати не героїв-мучеників, а героїв-звитяжців, які б, як святий Юрій, не чекали слушної нагоди для оборони, а наступали, знищили Змія як символ зла — саме тому наші козаки так шанували Юрія Переможця.
Богдан КУШНІР.
Львів.
