Усього 120 секунд тривала в четвер зустріч прем’єр-міністра Зорана Заєва й міністра закордонних справ Македонії Ніколи Дімітрова із президентом країни Георге Івановим. Вони прийшли до резиденції глави держави з радісною звісткою — суперечка із Грецією вичерпана, і країна відтепер матиме назву Республіка Північна Македонія. Іванов з порога запитав, чи є вже текст письмової угоди з Афінами й, отримавши ствердну відповідь, він різко заявив, що подальшу розмову продовжувати безглуздо і вказав представникам уряду на двері.

Македонські ЗМІ зазначають, що президент так розлютився на прем’єра, що просто вигнав його зі свого кабінету.

Пізніше у зверненні до народу президент Македонії пояснив, що лише в середу вперше дізнався про зміст домовленостей з Афінами і вважає цей документ особистою угодою Заєва та Дімітрова, їхнім особистим рішенням і їхньою особистою відповідальністю. За його словами, Греція отримала все, чого хотіла, а Македонія — нічого. І Афіни із цим договором у руках хочуть зробити з македонцями в Македонії, те, що вони раніше зробили з македонцями, які живуть у їхній країні.

«Закликаю македонський народ не лякатися. Підтримуйте в собі вічний дух непокори. Моє рішення не похитнуть погрози, тиск, шантаж. Я не легалізуватиму політичне беззаконня. Ця угода поляризує, а не об’єднує суспільство. НАТО і ЄС не можуть бути виправданням для цього поганого договору», — заявив Георге Іванов.

Дуже короткою була зустріч Зорана Заєва й з лідером македонської опозиційної партії ВМРО-ДПМНЄ Християном Міцковскі. Останній пояснив це тим, що в них не було спільної теми для розмови.

Майже 1500 осіб вийшли в Скоп’є на протест проти угоди із Грецією. Вони несли плакати з написами: «Наша назва — наша ідентичність», «У нас одна назва — Македонія», «Македонію вішаєте, самі будете повішені». Офіційних повідомлень про те, хто організував цей протест, немає, але в уряді не сумніваються, що це справа рук ВМРО-ДПМНЄ.

Ці події в Македонії і реакція на домовленості президента, опозиції та певних верств суспільства є чітким сигналом того, що радість решти світу щодо вирішення суперечки між двома сусідніми країнами може бути передчасною.