Потужні зливи останніх років затоплюють столиці навіть багатих країн, чия інфраструктура відповідає сучасним нормам і викликам. Приміром, торік, 29 червня, Берлін прийняв на себе чотиримісячну норму опадів. У соціальних мережах і досі можна знайти відео, в якому ескалатори деяких станцій метрополітену перетворилися на водоспади, вулиці затопило, аеропорти та «підземка» припинили роботу: зливові стоки не впоралися з дощовою водою.
Метеорологи пояснили це стихійне лихо одним із наслідків глобального потепління, тож зливи такої потужності — не поодинока і не остання примха природи. Господарники столиці сприйняли їхній висновок як сигнал до дії. Щоправда, не обійшлося без політичного тиску: торік земельний парламент ухвалив рішення про посилення заходів з розвантаження дощової каналізації. Депутати закликали скорочувати площу споруд і земельних ділянок, з яких дощова вода надходить у стоки, а нові житлові райони принципово мають плануватися без підключення до… центральної зливової каналізації!
Як саме столиця ФРН адаптує інфраструктуру під нову кліматичну реальність? Фахівці запропонували магістрату концепцію «міста-губки» — програму економічного поводження з дощовою водою, яка включає акумуляцію опадів у зелених насадженнях, а не відведення їх у каналізацію. Це має зменшити ризик повеней і навантаження на стоки. Саме її нині запроваджують столична влада і міське підприємство водопостачання.
Досі містобудівники традиційно намагалися якомога швидше спрямувати воду з вулиць у каналізацію, яка дедалі більше не справляється з цією роботою. Тож німецькі розробники проекту скористалися ідеєю, котра народилася у Китаї і передбачає інший підхід: дерева, кущі, газони, в тому числі й на дахах, фасадах будинків та в місцях громадського користування, мають, наче губка, «всмоктувати» дощову воду. Такій само меті мають слугувати, приміром, дитячі майданчики чи газони, котрі під час дощу перетворюються на калюжі. Зібрана в такий спосіб вода або випаровується, або використовується для охолодження будинків.
Такий підхід уже реалізований у кількох районах Берліна, зокрема на Потсдамській площі, в центрі міста. Там уся дощова вода, яка випадає, акумулюється на місці, а в стічну каналізацію не потрапляє ані краплини.
Нині в столиці ФРН налічується понад 18 тисяч озеленених дахів, а в багатьох новобудовах не тільки вони, а й фасади вкриті рослинністю: дощова вода, повільно стікаючи, охолоджує споруди, даючи змогу мешканцям економити на кондиціонерах. Є приклади також повного відключення споруд від дощової каналізації, адже вони самотужки справляються з атмосферними опадами. Магістрат навіть запровадив субсидії для домовласників, які озеленять дахи своїх будинків, якщо ті акумулюватимуть щонайменше 60% опадів, розвантаживши міську каналізацію.
Про ідеологів «міста-губки» розповіло радіо «Німецька хвиля». Один із них експерт з міської гідрології Гайко Зікер каже, що коли раніше фахівців навчали якомога швидше спрямовувати дощову воду в каналізацію, то тепер стало зрозуміло: навіть потужна каналізація з такими зливами не впорається. Крім того, відведення опадів у стоки лише зміщує проблему в просторі — вода вбирає у себе шкідливі речовини з асфальту та бетону і несе їх у міські водойми. Тому потрібні цілком нові підходи в розв’язанні цієї проблеми.
Тож сьогодні мета столичної влади — не лише перевести новобудови на концепцію «міста-губки», а й, за можливості, модернізувати і відключити від каналізації старі квартали, «розмурувати» їх, переглянувши системи каналізації на заасфальтованих і забетонованих територіях. А також використовувати замість водонепроникних пористі матеріали чи висаджувати траву, влаштовуючи сади й газони на дахах. Коротше — зводити до мінімуму замуровані бетоном та асфальтом площі.
Берлін.
