З чим у нас асоціюється Швеція? Передусім зі славнозвісним ансамблем АВВА та «шведським соціалізмом». А ще -- зі шведським прапором, котрий має такі самі синьо-жовті кольори, як і наш. Але Швеція -- це ще країна замків і велосипедів, це дбайливо збережена середньовічна архітектура і надсучасні електронні ключі до квартир. Тут пам’ятають історію і живуть у ногу з часом, успішно долаючи виклики сучасності. Тут перед законом рівні всі, й водночас всі однаково захищені цим законом. То що таке цей «шведський соціалізм»?
На знімках:
Троє дітей у сім’ї -- звична справа.
Музей затонулого корабля «Васа».
Замість однієї машини може паркуватися кілька велосипедів.
У Скансен ходять сім’ями.
Казкова хатка на «курячих лапках».
Процес виготовлення газети.
У музеї АВВА.
Ікра -- кілограмами.
Громадський транспорт
Столиця Швеції -- Стокгольм. Між численними його островами курсують пороми. Єдиний проїзний квиток на них продають, як і на інший міський транспорт. На палубі милуєшся краєвидами, а також надводним різноманіттям: від комфортабельних пароплавів і яхт -- до невеличких човнів та вітрильників.
На транспорті чітко дотримуються графіка. На зупинках відображено, через скільки хвилин та навіть секунд прибуде трамвай, автобус чи той самий пором. По Інтернету можна дізнатися розклад поїздів метро. Дуже зручно для планування часу. Підземки збудовані в різних стилях. Спускаєшся -- і ніби опиняєшся серед неймовірно барвистих гір. Або ж для оздоблення використані звичайні пластикові ящики для тари.
Трамваї -- безшумні, комфортабельні. Сидіння -- наче трони.
Велосипеди припарковані, як авто
Швеція -- країна велосипедів. Їх побачиш скрізь. Припарковані до водостічних труб, під'їздів, навіть пам'ятників. Стоянка -- у вигляді каркаса легковика. Це символічно, щоб люди зрозуміли: на місці одного автомобіля можна розмістити сім роверів.
У центрі Стокгольма дуже мало автомобілів. Місто поділене на пояси з різною вартістю паркування. В центрі, звісно, мега-дорого. Відома у своїй ніші міжнародна ІТ-компанія на 70 високооплачуваних працівників має лише три парко-місця.
Старість
Дуже часто на вулицях можна зустріти людей літнього віку. Ходять, так би мовити, і на «трьох», із паличкою, чи й на «чотирьох» -- спеціальних опорах, як-то в лікарнях. Жодних комплексів. Транспорт, громадські заклади пристосовані для осіб із обмеженими фізичними можливостями. Літні в кафе -- звична справа: щось святкують чи просто збираються для танців або погомоніти.
Довкілля
Майже в центрі шведської столиці здивувало маленьке озерце. Акуратний берег. Смітники, закамуфльовані зеленою фарбою і кущами, наче зливаються із довкіллям. Бігові доріжки й люди різного віку у спортивній формі. Качки, що мирно підпливають до перехожих. Дитячі іграшки, залишені в парку просто так. Бо дитина завтра ще сюди прийде, навіщо ховати?
Ціни
Курс шведської крони до гривні зараз -- 1 до 3,1. Мінімальна зарплата на місяць -- 2 000 євро, середня -- 3 890 (40 260 крон). Трохи більше, скажімо, отримують стоматологи, а няні, приміром, -- половину з того. Тут діє якесь соціалістичне вирівнювання, тож послуги перукаря коштують дорого, бо вважається, що він має жити не гірше, ніж учитель. Після сплати страхових внесків «на руки» виходить значно менше.
Більшість шведів живе, так би мовити, в кредит. Тут активно стежать за акціями й знижками. До великих торговельних центрів із цією метою можуть їхати за десятки кілометрів. Є в тому резон: одяг чи взуття, які на початку сезону чи в новій колекції коштували недешево, можна придбати за безцінь, три речі за ціною однієї.
Поширена мережа секонд-хенду. Є «блошині ринки», де можна придбати геть усе. Торгуватися на таких «точках» не заведено: власник знає ціну речі, з якою розстається.
Чимало емігрантських крамниць. Є і українські, із тортом «Київським» та варениками.
В одному з найдорожчих столичних торговельних центрів кіло червоної ікри -- від 19 542 до 3 499 крон, вирізка на відбивні -- 499. Є тут м’ясо і по 129 крон. Тобто, десь майже так само, як у нашій країні, де мінімальна зарплата вдесятеро нижче. У невеличкій крамничці, що поруч із супермаркетом, ціни демократичні: буханець хліба коштує 10 крон, літр молока -- 20. Акція: 300-грамова плитка справжнього чорного шоколаду за 10 крон.
Житло
Найбільша стаття витрат -- оплата житла. Власні квартири чи вілли може дозволити собі незначна частина населення. Переважають звичайні багатоповерхівки. Оренда квартири може тягнути третину місячного заробітку. Наш співвітчизник Олег, який тут офіційно вже 15 років, на її придбання взяв іпотеку. Перший внесок -- 15% -- вніс сам. Переїхав із дружиною, народилася дитина. Відсотки за кредитом не сплачує.
Буває, що 5% або 10% потрібної суми дають під вищий відсоток, а решту під нормальний -- 1,5--2%. Кредит на термін до 50 років.
Якщо купуєш іпотеку, це вже державна оренда. Є таке поняття, як соціальне житло: держава регулює ціни на квартири. Наприклад, встановлює вартість оренди квартири 7 тисяч крон на місяць, і не більше. Щороку ці цифри переглядають.
Олег став на чергу для отримання соціального житла. Має соціальне страхування, тож сплачує річний внесок 200 крон, йому нараховують певні бали.
На чергу стають по досягненні 18 років. Доступного житла настільки мало, що люди вичікують по 10--20 років. Мешкають тим часом у батьків чи винаймають житло. І так десь у 35 років назбирав балів -- можеш вибрати собі квартиру в бажаному районі. Це державне житло, але ніхто не має права вигнати з цього помешкання, хіба що за невчасну квартплату.
Розвинувся вторинний ринок житла. Ціни на ньому чи не вдвічі вищі від звичайної оренди. На одному майданчику в під’їзді за однакові квартири сусід платить 7 тисяч крон, бо він отримав квартиру як соціальне житло, а Олег -- 11 тисяч. Є окремі черги для студентів, для 55- та 65-річних. По досягненні цього віку автоматично із загальної черги переводять до пільгових.
Забудовники зобов'язані 20% квартир виділяти для соціального житла. Олег розповідає, що черга електронна, бачиш її рух, реальні накопичені бали. Нема тьоті, яка перетасує список, як карти. Можна одночасно стояти в черзі на кілька квартир.
Соціальне забезпечення або люди-невидимки
Швецію заполонили заробітчани. Цьому сприяє лояльний міграційний режим. Їдуть і наші співвітчизники -- збирати лісові ягоди, на будівництво. Якщо за запрошеннями, як у випадку із колишнім франківчанином Андрієм, усе налагодилося дуже швидко. Він інженер, має офіційне працевлаштування, сплачує страхові внески, великі податки і живе без конфлікту із законом. Адаптуватися було нескладно, бо добре знав англійську, якою тут спілкуються нарівні зі шведською.
Призвичаїтися жити в ментально чужій країні непросто. Але й наші дають там собі раду.
А якщо приїжджають на роботу нелегально, то не мають карток соціального страхування. Без неї ти -- ніхто, невидимка. Працюють «на чорно», отримують гроші «в конвертах». Такі заробітчани навіть рахунки в банках не можуть відкрити, не кажучи про інші права. Законодавство регулює прогалини в сплаті соцвнесків, нелегалів відстежують.
До коріння. Скансен
Проведенню дозвілля шведи надають великого значення. Сімейний відпочинок -- то святе. Вихідні, чи уїк-енди, більшість зазвичай проводить за містом. Відпустки -- в теплих краях або в місцях зимових розваг.
Можна і в столиці «відірватися». Швеція особлива тим, що тут уперше реалізували ідею музею просто неба. Ще наприкінці XIX ст. у центрі Стокгольма, на горбистій місцевості, створили Скансен, що шведською означає «біля фортеці». Цей «живий» музей -- ніби країна в мініатюрі. З різних куточків перенесені будинки, храми, що утворили цілі житлові квартали з крамницями, майстернями та іншою інфраструктурою. Поселили туди людей, котрі займаються ремеслами чи просто живуть собі. Також із усіх місцевостей привезли землю, висадили притаманні їм рослини, заселили свійських тварин. А для диких звірів відтворили природні умови перебування.
Проходиш за браму Скансену й ніби поринаєш у світ давнини. Ось на лавочці міщанка плете спицями. Доноситься аромат випічки. Заходиш до пекарні й спостерігаєш, як майстрині викладають із печі різні кренделі. Є старі аптеки, де відважать необхідного й розкажуть про методи лікування. А також майстерня з перетягування меблів. І навіть друкарня. Перше, що впадає в очі, -- діюче обладнання. Відвідувачів зустрічають кілька працівників, котрі розповідають про те, як із розміщених у шафах букв, слів, кліше проводять набір сторінок. Свинцева «сторінка» в негативі рухома, можна редагувати, тобто замінити знаки й букви. Опісля пластину закручують гайками. На верстаті роблять відбиток. Дарують відвідувачам на пам’ять про відвідини. Шкода стає, коли усвідомлюєш, що в нас, на Франківщині, можна було б також зі старих друкарень створити такий діючий музей. Натомість у районах старе обладнання здали на металобрухт.
Несподівано вимальовується справжня хатка на курячих лапках. Точнісінько така, як у казкової Баби Яги! «Лапками» служать дерева з коренями. Чи то їх виростили навмисне для облаштування будиночку, чи закопали вже зрубаними – не відомо. До хатки прикладена драбина. Очевидно, так ховалися від снігових заметів і звірини.
Ось -- натягнута над високими деревами сітка. Це заповідник для птахів і метеликів. У великому вольєрі бродять вовки. А просто в скелях створено зоопарк для ведмедів. Доступ до них закритий прозорою стіною.
Є заповідник для земноводних, плазунів та комах. Ці місця користуються особливою популярністю серед дітей. Вони тут повзають, лазять у нори, на дерева. Неймовірний простір для фантазії організаторів і реалізації дитячих мрій.
Ходити старовинними міськими та сільськими кварталами можна безкінечно. Що вище піднімаєшся, то цікавіше. Бо згори спостерігаєш за бурхливим життям сучасного цивілізованого Стокгольма й порівнюєш із побаченим щойно минулим.
Архітектура та музеї
Будинки в центрі Стокгольма датовані, збережене середньовіччя. Щільна забудова, є навіть вулиця завширшки 1 м. Багато проводиться реконструкцій. Шпилясті готичні храми. З хрестами й без них. Свобода віросповідання закріплена конституційно, однак переважає протестантське лютеранство. Звичайна шведська церква -- кірха. Є сучасні молитовні доми.
Король живе за містом, але колишній замок шведських монархів зберігає всі атрибути державної установи, з охороною тощо. Тут людно, жвавий потік туристів. Експонують колекцію королівського золота. Вхідні квитки десь понад 150 крон.
За такі самі гроші можна потрапити до музею АВВА. Його в 2013 році заснував колишній соліст відомого гурту Бенні Андерсен. Хоч колектив від 1980-х не виступає разом, до музею солісти передали особисті речі. Розмаїття сценічних костюмів, гітар, звукозаписувальної апаратури, «золотих», «платинових» і звичайних дисків. Є навіть особистий вертоліт гурту. Підсвічування, звідусіль лунають всесвітньо відомі хіти. Можна побувати в гримерці артистів. Та найбільше вражає сам дух музею. Він не «мертвий», всі експонати «дихають». Тут можна спробувати себе в ролі п’ятого соліста АВВА. Співаєш, як у караоке, а в запису дивишся: ніби стоїш серед артистів. За допомогою голограм створено присутність серед публіки і під час танців у спеціальних кімнатах. Такий інтерактивний музей приваблює багато туристів, незважаючи на дорожнечу квитків.
До найвідвідуваніших належить Музей корабля «Васа». Судно було спущене на воду 1628 року й затонуло через кілька хвилин від перевантаження. Корабель пролежав 333 роки в намулі. Через це на 98%, як стверджують історики, збереглися автентичні матеріали судна, одяг, взуття, предмети побуту. Для його підняття задіяли сучасні кораблі й гвинтокрили. Збирали елементи, як пазли. Поставили «на ноги» корабель, обмурували і створили музей. Завдяки сучасним технологіям відтворили маски тогочасних моряків, наповнили фігурами обладнані каюти. За допомогою придбаного на вході жетона можна включити лекцію обраною мовою біля кожного із експонатів, що на семи рівнях старовинного корабля.
І насамкінець
Електронні ключі до замків квартир, під’їздів, підвалів, велосипедів, смітників. Комунальні, в цокольному поверсі, пральні й сушильні машини. Багаторівневі автопаркінги. Понад одне проміле алкоголю в крові -- тюрма і позбавлення водійських прав, навіть для прем’єр-міністра. Діти на вулиці за будь-якої погоди. Калюжі, гумові чоботи, дощовики -- забава, що треба!
Як нам бодай трошки наблизитися до рівня життя у Швеції? Швидко соціальні стандарти не зміняться. Та чи готові ми відчувати себе господарями своєї землі, працювати законно, платити податки й дбати, щоб так само платив належне ваш сусід?
Наша країна теж створює механізми для поліпшення рівня життя, але хтось постійно видумує, як обійти закон. Держава -- це люди, а не інопланетний механізм. Що шкодить нашим можновладцям, котрі часто бувають у розвинених країнах, запозичити їхній досвід?
Надія хіба що на тих наших співвітчизників-заробітчан, котрі вчаться жити за правилами за кордоном. Та чи повернуться?..
Людмила СТРАЖНИК.
Фото автора.
Івано-Франківська область.
Голос України
