Вони здатні перетворити цей проект на чи не найдорожчий у світі… недобуд.
Виконавчий директор Східного комітету німецької економіки Міхаель Хармс і голова Комітету Бундестагу з економіки та енергетики Клаус Ернст (фракція посткомуністичної Лівої партії) днями навіть виступили на спільній прес-конференції у Берліні, де виклали власне бачення ситуації і закликали запобігти можливим обмеженням.
Обидва, і капіталіст, і посткомуніст, занепокоєні американськими планами розширення обмежень щодо російського газопроводу не лише проти комерсантів — безпосередніх учасників будівництва, а й проти «дотичних» фахівців. Під них підпадають спеціалісти зі страхової, юридичної допомоги, а також ті, хто здійснює сертифікацію і надає портові послуги. Адже, за даними Міхаеля Хармса та Клауса Ернста, під екстериторіальні санкції можуть потрапити 12 європейських країн. До того ж вони вразять компанії, котрі працюють на спорудженні з’єднувальних газопроводів на території Чехії і ФРН.
І Міхаель Хармс, і Клаус Ернст відкидають головний американський аргумент, яким оперують США, — начебто вони прагнуть захистити Німеччину та Європу, не допустивши надто великої залежності від російського газу. Натомість представник великого бізнесу та парламентарій переконані, що мета США інша: йдеться не про залежність від Росії, а про намір продавати на Старому континенті власний газ, і без конкуренції з «Газпромом».
А Хармс навіть прокоментував наполегливість Америки так: «Нас супроти нашої волі хочуть зробити щасливими».
І політик, і представник бізнесу також вважають нові американські екстериторіальні санкції такими, що суперечать міжнародному праву.
Щоправда, погляди на те, як повинен вчинити в цьому разі німецький уряд, у них не збігаються. Клаус Ернст вважає, що уряд має розглядати плани США як недружній акт, і вже разом із ЄС запровадити штрафні санкції у відповідь. Не лише проти Америки, а й проти американських сенаторів, котрі ініціювали обмеження. Із тим, щоб унеможливити спроби США зазіхати на суверенітет ФРН. Натомість Міхаель Хармс санкцій у відповідь не схвалює. Передусім тому, що чимало німецьких компаній мають великий комерційний інтерес у США. Також він не критикує німецький уряд, а навпаки — вважає, що і міністерства, і відомство канцлера чинять правильно. А ось Єврокомісія, на його думку, на плани США відреагувала дуже м’яко.
Утім, попри бажання «щось робити», обидва не пояснили, як саме це «щось» треба здійснювати. Хіба що наголосили на важливості «зберігати критичне ставлення, продовжувати боротьбу проти санкцій» і важливість узгодженого підходу ЄС до «Північного потоку-2». Але саме він і відсутній у цих відносинах.
Цікаво, що видання Die Welt в останньому числі стверджує: «Газпром» отримує можливість добудувати «Північний потік-2» без остраху потрапити під американські санкції. Газета вважає, що це стало можливим завдяки передачі трубоукладача «Академик Чарский», який належав «Газпрому», діючому в РФ фонду STIF (ідеться про Самарський теплоенергетичний майновий фонд СТИФ). Це судно спроможне завершити роботи.
Днями президент США Дональд Трамп на передвиборчій зустрічі в штаті Оклахома знову критикував газопровід «Північний потік-2», через який Берлін, на його думку, платить Москві «мільярди доларів». Глава Білого дому вважає своїм завданням «захистити Німеччину від Росії».
Тим часом ФРН залишається мало не єдиною учасницею цієї історії, котра принципово не поступається позицією щодо будівництва транзиту «Північний потік-2». І в цьому разі створюється ще одна колізія: відносини з Україною, адвокатом якої є Німеччина. Передусім щодо «війни» США з ФРН стосовно добудови «Північного потоку-2». Складається враження, ніби бути чи не бути цьому газопроводу залежить лише від незговірливої Німеччини, до якої і апелюють США. Хоч це вочевидь не так. Водночас канцлер Ангела Меркель заспокоює Київ, ніби з пуском цієї магістралі Україна не постраждає. А як насправді?
Берлін.
