Однією з проблем, що супроводжувала підготовку до саміту Ради ЄС, який завершує сьогодні свою роботу, була погроза офіційних Будапешта і Варшави накласти вето на ухвалення нового бюджету спільноти на нову фінансову перспективу 2021—2027 роки.

Упродовж кількох тижнів після оголошення позиції угорського та польського урядів відбувалися консультації не лише між учасниками планованого демаршу, а й у чотирикутнику Будапешт — Брюссель — Берлін (як головуюча в Раді столиця) — Варшава.

Каменем спотикання став так званий механізм умовності, який давав би можливість Брюсселю швидше й ефективніше запроваджувати санкції щодо країн спільноти, котрі порушать принцип верховенства права. Суть механізму, запропонованого під час німецького головування у Раді ЄС, полягає у тому, що Єврокомісія може запропонувати введення санкцій проти країни ЄС, а держави-члени мають підтвердити це рішення кваліфікованою більшістю — 15 із 27 держав-членів, які представляють 65 відсотків населення ЄС. Прикметно, що в липні керівництво Угорщини і Польщі погодилось на такий механізм, що мав стати невід’ємною частиною пакета — Плану семирічного бюджету ЄС та спеціального Плану порятунку «Наступне покоління ЄС», частиною якого є «антикоронакризова» бюджетна програма під назвою Фонд відновлення та стійкості.

Свою позицію Будапешт і Варшава аргументували, зокрема, тим, що на відміну від липневої редакції, яка передбачала покарання за зловживання, котрі вже мали місце, нова редакція містить положення про застосування механізму вже тоді, коли «достатньо безпосереднім чином» можна стверджувати потенційні ризики зловживань, пов’язаних із використанням євросоюзівських коштів, наприклад, порушення у ході державних тендерів.

У риториці, яка, на думку експертів, мала головно вплинути на електорат правлячих у обох країнах партій, з вуст польського прем’єра звучали порівняння нового механізму з «палицею», яка «нагадує часи соціалізму», натомість його угорський візаві заявляв про «новий Радянський Союз» та механізм як покарання для країн, що виступають проти приймання іммігрантів. В офіційній аргументації обох столиць звучали тези, що механізм умовності «суперечить праву ЄС» і «ставить під сумнів принцип верховенства права, замість зміцнювати його», а також побоювання, що «нечіткі положення механізму» можна буде використовувати «вибірково» як «політичний інструмент щодо країн, які не подобатимуться Брюсселю».

У переддень саміту в ЗМІ з’явилась інформація про досягнення компромісу. Викладене на 14 сторінках розпорядження про механізм «прив’язки верховенства права до видатків грошей з бюджету ЄС» (спрощено названий публіцистами «гроші за верховенство права»), в якому викладено критерії і визначення: коли і за яких умов можна застосувати цей механізм. Варшава і Будапешт відмовляються від вето за ухвалення Радою ЄС «рекомендацій» до згаданого розпорядження, в яких, зокрема, буде передбачено незастосування критеріїв верховенства права щодо політики в сфері родини, яка віднесена до компетенції країн — членів спільноти.