12 грудня на відзнаку 130-річчя від дня народження одного з найближчих соратників полковника Армії УНР, командира Січових Стрільців Євгена Коновальця в Національному музеї історії України відкрито виставку «Андрій Мельник — воїн і соборник», де представлено його особисті речі, зокрема, пов’язані з перебуванням у нацистському концтаборі Заксенгаузен, світлини, на яких зафіксовані важливі моменти його праці над політичною консолідацією української еміграції у повоєнний період, а на Аскольдовій могилі, у військовій капличці, відбувся молебень пам’яті борця за незалежність Української держави.
Капличка Воздвиження Чесного Хреста Господнього — незвичайна, її внутрішні розписи, виконані заслуженим працівником мистецтв України, київською художницею Мариною Соченко, присвячені визначним діячам української історії та новітнім героям — Небесній Сотні і Легіону полеглих на Донбасі (на знімку вгорі). На одному з картушів поруч з такими державниками, як генерал-хорунжий Армії УНР Олексій Алмазів, полковник Армії УНР Петро Болбочан, перший голова ОУН Євген Коновалець, учасниця національно-визвольних змагань Ольга Підвисоцька, головний отаман Холодноярської республіки Василь Чучупак, головнокомандувач УПА Роман Шухевич, є і портрет Андрія Мельника (на знімку ліворуч).
«Без перебільшення, це унікальна постать у нашій історії. Понад п’ять десятків років Андрій Мельник був одним із тих, хто стояв на чолі українського визвольного руху. При цьому ніколи не розчаровувався, не сумнівався і не впадав у відчай.
Його не зламали московські, польські і німецькі концентраційні табори. Ніколи не відступав від своєї мети — здобути Українську державу у збройній боротьбі проти усіх окупантів.
Мало хто знає, але у добу Директорії, коли українська державність опинилася над прірвою, тодішній провід Української держави звернувся до Симона Петлюри, Євгена Коновальця й Андрія Мельника з проханням взяти владу у свої руки і навести у країні лад. Полковники Коновалець і Мельник відмовилися, оскільки вважали себе військовиками і бачили своє місце на війні з московськими більшовиками», — написав на своїй сторінці у Фейсбуці з нагоди 130-річчя від дня народження А. Мельника відомий громадський діяч Богдан Червак.
«Сподвижник Євгена Коновальця доклав чимало зусиль для об’єднання державницького руху, при цьому, якщо треба було, то й поступався власними амбіціями, завжди діяв в інтересах України, — каже Марина Соченко. — Усе своє життя він поклав на вівтар Української держави».
У 1918-му разом з Є. Коновальцем формував Галицько-Буковинський курінь січових стрільців, відзначився при обороні Києва на початку цього ж року та у боях за УНР, з 1919-го — начальник штабу Армії УНР. У лютому 1924 року був заарештований польською поліцією за участь в українському русі і засуджений до п’яти років ув’язнення. У 1929-му бере участь у створенні Організації українських націоналістів, згодом — голова Товариства комбатантів «Молода громада», член і голова Сенату УВО, голова Проводу українських націоналістів. У 1947 році іменований пожиттєвим головою ОУН. Під час Другої світової з 1941 року перебував під німецьким арештом, а з 1944-го утримувався у концтаборі Заксенгаузен. У 1957 році ініціював створення Світового конгресу вільних українців.
«На жаль, постать Андрія Мельника і його жертовна праця задля України ще й сьогодні мало відомі, — наголошує Марина Соченко. — Радянські історики, російські пропагандисти добре постаралися, аби затаврувати великого українця та викреслити його з нашої пам’яті».
Фото Георгія ЛУК’ЯНЧУКА.
