Закарпатці кажуть: кого є на гуляння, того є на вшитко! І це правда. Бо коли людина має веселу вдачу, то здатна піднести настрій усім. А коли ще й володіє гострим слівцем і співочим талантом, то неодмінно стає душею компанії. А їй самій здається, що доля обдаровує кожного з нас певним хистом. Треба лиш знайти його в собі. І розвивати. Душа повинна трудитися! А труд душевний — оберіг молодості!

Героїня нашої оповіді Наталія Менчук, директорка Приборжавської дитячої школи мистецтв, переконана: «Багатство душі не підвладне рокам».

Ця жінка своїми іскрометними жартами, в яких вгадується іршавський колорит, викликає усмішку, дарує добрий настрій. Свого часу була ведучою чи не кожного знакового районного дійства і активно виступала у різних відомих колективах. Талановита приборжавчанка завдяки своєму внеску у розвиток культури рідного краю заслуговує на те, щоб про неї знали в усій країні.

Пані Наталія має неабиякий хист до мистецтва. Це — гени. Батько Наталії Іванівни, а також брати її мами були музикантами. Частенько грали в клубах «на танцях», без них не обходилося жодне весілля. Отож і пані Наталія у 1996-му влилася в ряди родинного гурту Сабадошів. Грала на баяні. А через два роки разом зі своєю двоюрідною сестрою, керівницею зразкового фольклорного ансамблю «Сколомийка» Ольгою Куклою, створили вже родинний ансамбль. Туди ввійшли всі рідні та двоюрідні брати й сестри, а це приблизно тридцять душ!.. Були постійними учасниками районних фестивалів. Брали участь у всеукраїнському конкурсі «Таланти багатодітних родин» у Києві. Згодом вони повиростали, розійшлися.

Та Наталію Іванівну це не зупинило. Зібрала сімейний колектив, куди також увійшли мама, сестра, чоловік та діти. Не раз брали участь у міжнародному фестивалі співочих родин у Доброму Місті (Польща). Завойовували і Гран-прі, і перше місце, і приз глядацьких симпатій.

До речі, брат пані Наталії Віктор Шпортень був сільським головою. Він також дуже любить співати. А ще його знають як весільного тамаду. Брат Сергій у Голубиному під Свалявою очолює сільський Будинок культури, створив гурт «Джерело», теж гарно співає. Сестра Марія працює аніматором на різних заходах, а також у місцевому дитсадку Приборжавського.

Від Карпат до Австрії і Грузії

Свій творчий шлях приборжавчанка почала ще зі школи. Була учасницею народних ансамблів при радгоспі імені Горького та Приборжавському заводоуправлінні будматеріалів. Під час навчання в Івано-Франківському педінституті входила до складу вокально-інструментального ансамблю «Гуцулочка». Цей колектив брав участь у першому фестивалі «Червона рута» 1989 року в Чернівцях. З творчими проектами об’їздили чимало країн Заходу. Тоді це було не так легко робити, як нині.

Після інституту пішла працювати в довжанську восьмирічку вчителем музики та співів. Також була музкерівником у дитсадку при Приборжавському заводоуправлінні.

У 1998-му Наталія Іванівна прийшла до фольклорного ансамблю «Іршава», яким і понині керує заслужений працівник культури України Надія Мельник-Гудь. У складі ансамблю пробувала себе і як естрадна співачка, і як ведуча концертів. Цей колектив побував з виступами в Австрії, Швейцарії, Німеччині, Португалії, Франції тощо. «Іршаву» завжди сприймали на ура. Згодом до цього колективу ввійшов і син Наталії Іванівни.

Талановита жінка виявила себе ще в одному амплуа. Разом із гумористом Юрієм Мельником грала в театрі мініатюр. Як забудеш у їх майстерному виконанні «Ромео і Джульєтти» Шекспіра?! З цим театром мініатюр тоді записували навіть новорічну програму на Виноградівському телебаченні.

З 2007 року Наталія Іванівна працювала художнім керівником районного Будинку культури. Була ведучою різних свят. Не раз допомагала з організацією і проведенням фестивалю ковальського мистецтва та народних промислів «Гамора». Також записувала пісні на слова Василя Кузана та музику Олесі Худи й Олександра Голіби.

З початку керівництва Приборжавською дитячою школою мистецтв довелося більше уваги приділити цій роботі та взяти певну паузу у творчості. А три роки тому Наталія Іванівна вступила до відомого фольклорного колективу «Іршавська родина», яким керує Олена Йонаш. Побували з виступом у Грузії. Потім приймали грузинів у нас.

Мистецтво єднає покоління

У 2009-му створили Приборжавську ДШМ. Її керівником призначили Наталію Менчук. Нині тут — 115 учнів. Вони займаються хореографією, образотворчим мистецтвом, грають на баяні, гітарі, скрипці, фортепіано. Ще тут є фольклорний ансамбль «Боржавочка», яким керує Ольга Кукла. Були призерами обласного конкурсу «Веселковий передзвін». Працює в школі також відома народна майстриня Антоніна Дурда. Окремі випускники школи вже самі тут викладають.

Школа мистецтв — своєрідний майданчик, на якому можуть «окультуритися» діти Приборжавського та довколишніх сіл. Культура — це зв’язок поколінь. Хочеться вірити, що керівництво новостворених ОТГ про це пам’ятає і належно дбатиме про культурний розвиток.

***
Ще на останньому курсі Наталія вийшла заміж за Михайла Менчука. Через рік у них народилась донечка Олександра. Вона вже має свою сім’ю і живе в Ужгороді, любить танцювати та співати. Син Михайло навчається в Ужгородському університеті. Він теж чудово співає та любить «бубнувати». Найменша донечка Софійка — третьокласниця. Має неабиякий хист до співів і танців, грає на скрипці.

Наталія Іванівна з чоловіком у шлюбі вже 28 років. Він підтримує дружину у творчих справах, виявляє мудрість та толерантність, за що вона йому дуже вдячна.

Окрім того, що Михайло Степанович має хист до співу, він працював на керівних посадах в органах місцевого самоврядування. За підсумками останніх виборів став депутатом Довжанської ОТГ. Мабуть, часто наспівує пісню Степана Гіги «А до твого серця моє тулиться, наче до причалу кораблі. Іменем твоїм назвав я вулицю, іменем прекрасним — Наталі...». Чого тільки не зробиш заради чарівної і талановитої жінки...

Іршава Закарпатської області.

На знімку: Наталія Менчук (ліворуч), її рідний брат Сергій Шпортень і колежанка Антоніна Ісак — тріо веселих і талановитих музик.

Фото з архіву Наталії Менчук.