Про те, що такий крок означає для енергонезалежності Польщі та які наслідки теоретично може мати й для нашої держави, «Голос України» поговорив з президентом Центру глобалістики «Стратегія ХХІ» Михайлом ГОНЧАРЕМ:
— Насправді співпраця Польщі із Саудівською Аравією розпочалася ще 2020 року, коли, пам’ятаєте, був обвал цін на нафту. Тоді Ер-Ріяд вирішив діяти на розширення своєї ринкової ніші в Європейському Союзі. Польща ж почала масштабні закупки нафти в компанії «Сауді Арамко». Тобто саудівська нафта на польських переробних заводах — це вже не новина. А тепер йдемо далі: чому зараз про це всі говорять?
Польський уряд упродовж останніх років здійснював масштабну консолідацію активів у сфері енергетики. Так, у країні є два великі нафтопереробні заводи — в Плоцьку і Гданську. Плоцький «Орлен» є більш потужним гравцем, і йому дозволили поглинути гданський «Лотос». Таке явище називається монополізація ринку. Тим більше, що, окрім потужностей у Польщі, «Орлен» володіє також нафтопереробними активами в Литві та Чехії. Тому польський уряд грамотно позиціонував ці кроки «Орлену» не як концентрацію активів на території Польщі, а в межах ЄС, де діє багато гравців. Польща, до речі, допустила й інші іноземні нафтові компанії на свою територію, тому, мовляв, насправді, жодної монополізації ринку немає. Єврокомісія з цим, зрештою, погодилася, але дала чітку рекомендацію уряду Польщі — продати частину акцій нового підприємства (хоча називатися воно буде все одно так само — Польський концерн нафтовий (ПКН) «Орлен») якомусь гравцеві з-за меж Європейського Союзу. Поляки зробили вибір на користь «Сауді Арамко».
Тобто «Сауді Арамко» не просто продає свою нафту Польщі, а стає власником пакета акцій «Орлену». Це і є гарантією того, що польське підприємство купуватиме аравійську нафту.
Поляки створили гарну схему для того, щоб унезалежнитися від російських постачань. Це не означає, що вони взагалі не купуватимуть російської нафти. Будуть. Але це не так, як раніше, коли Польща «сиділа» на російських нафті й газі. Тепер вона сама визначатиме, скільки, чого й у кого їй закуповувати.
— У нас є нафтопровід Одеса — Броди. Чи може по ньому колись потекти аравійська нафта?
— Думаю, що дива не станеться. Річ у тім, що нафтопереробка давно не в пріоритетах Євросоюзу. Більше того, на тлі «Зеленої угоди» ЄС не буде надавати підтримку проектам, пов’язаним зі створенням інфраструктури для транспортування вуглеводнів. А для транспортування нафти потрібно добудувати відтинок від Бродів до Плоцька. Крім того, в Польщі ще з соціалістичних часів є нафтовий термінал у Гданську, куди можна доставляти нафту не лише з Саудівської Аравії, а й з будь-якого кутка Землі. Поляки це робили і роблять, використовуючи вже наявну інфраструктуру.
Для нас позитивний сценарій вже у тому, що відбувається зменшення залежності наших сусідів від постачань російських енергоносіїв. Це само по собі добре.
Крім того, польський концерн «Орлен» зможе вийти на український ринок зі своїми готовими нафтопродуктами. В принципі цей концерн уже присутній на нашому ринку, але поки його частка дуже невелика — бензинів лише приблизно сім відсотків.
