На знімку: під час виставки.

У польському Любліні напередодні Великодня відкрита виставка «Українська писанка». Співробітники Музею писанкового розпису із міста Коломиї, що на Прикарпатті, відтворили 280 зразків писанок з усіх регіонів України, провели їхню консервацію та реставрацію. Для зручного експонування виготовили дерев’яні стенди-планшети, в яких за регіональним та тематичним принципом розмістили унікальні вироби.

Музей – філія Національного музею Гуцульщини і Покуття імені Й. Кобринського. Його генеральна директорка Ярослава Ткачук розповідає, що відчували велику підтримку польських колег на всіх етапах щодо організації виставки, промоції, перетину кордонів, спілкуванні із митними службами, журналістами, громадськістю.

«Люблін зустрічав нас українськими прапорами та синьо- жовтими барвами, – акцентує Ярослава Ткачук. – Ми мали можливість мовою культури говорити з поляками про Україну, провели майстер-класи із розпису традиційної писанки. Наше короткочасне перебування в Польщі не дало можливості для більшого спілкування. Тому всіх після перемоги України над московською ордою ми запросили приїхати до Коломиї та відвідати єдиний у світі Музей писанкового розпису».

Польща рішуче і щиро відкрила свої двері для тисяч українців, гнаних війною із рідної землі. Поляки по-родинному, у різний спосіб, надають допомогу постраждалим. Ярослава Ткачук наголошує, що національна європейська культура є саме тим чинником, який упродовж тисячоліть формував наші народи як нації. Тому навіть в умовах страшної війни надзвичайно важливо зберегти і не втратити власної гідності і власної культури. 

На знімку: Ярослава Ткачук (ліворуч) – разом із організаторами.

«Упродовж століть українці досягли найвищої майстерності у філіґранному мистецтві писанкарства. Практично кожен етноґрафічний реґіон – це унікальність та неповторність. Такої кількості писанкарів, як нині маємо в Україні, не має жоден із європейських народів. Кацапи – то взагалі виняток. За словами дослідника писанкарства Єлиїва, московити – єдиний народ на нинішніх слов’янських землях, який ніколи не писав писанок. Це багато що пояснює й у нинішній війні. І писанка як символ життя сприймається у такому контексті зовсім по-іншому. І так званий предковічний заповіт з українських легенд читається по-новому: «Доки писатимуться писанки, доти існуватиме світ», – зазначає Ярослава Ткачук. 

Фото з відкритих джерел.