Але поки що не на свою - гратимуть франківці на сцені театру імені Лесі Українки. Обрали її з міркувань безпеки, оскільки у разі повітряної тривоги поруч із цим театром є станція метро, яка зможе прихистити і артистів, і глядачів. 

Ставитимуть франківці знамениту «Лимерівну» за п’єсою Панаса Мирного. В перший день вистава буде благодійна: для воїнів ВСУ, активістів тероборони та волонтерів. "Це своєрідна подяка тим, хто своєю мужністю та відвагою захистив нашу столицю та звільнив Київщину від рашистів", - наголосив генеральний директор і художній керівник театру Михайло Захаревич. 

Варто також нагадати, що нині чимало франківців продовжують воювати на фронтах російсько-української війни, інші активно волонтерять та організовують усілякі мистецькі проекти та акції.

А вже на другий день вистави, 28 квітня,  квитки  давно розкуплено. Це й не дивно, бо глядач дуже засумував за мирним життям і використовує будь-яку можливість, аби доторкнутись до прекрасного.

Чому першою до показу обрали саме «Лимерівну»? Мабуть, тому, що класика невмируща, тому, що п’єса мала шалений успіх ще до війни тощо. А ще може тому, що цьогоріч виповнюється 130 років з часу появи п’єси «Лимерівна» на українській сцені. 

Саме у 1892 році п’єсу Панаса Мирного про ошукану красуню Наталю Лимерівну, яку мати обманом видає за нелюбого Карпа, зіграли у Полтаві. Це була трупа Миколи Садовського. Тоді на одній сцені зійшлися три великі українські актриси: Марія Заньковецька (Лимерівна), Затиркевич-Карпинська та Борисоглібська (мати і свекруха). Сам Садовський грав красеня Василя. Загалом п’єса фактично була розрахована на Заньковецьку, на її неперевершений талант. А ще Марія  допомагала пробивати цю постановку на українській сцені, і завдяки її великому авторитету й популярності у тодішній царській Росії це вдалося. Фактично ця роль  стала також її коронною. А виношував свій намір такої п’єси  Панас Мирний майже два десятки років. 

Вперше театр Франка  поставив «Лимерівну» 1968 року. І ось минають роки і 2018 року молодий, але  відомий та популярний режисер Іван Уривський пропонує керівництву театру  саме цю напівзабуту п’єсу. Вона фактично стала дебютом режисера на сцені франківців. Це вистава про вибір кожної людини – коли обирають власну свободу, де власна любов і почуття, а не нав’язані кимось ззовні. Вона знову повернулася – експресивна і гучна як ніколи, п’єса «Лимерівна».

Аншлаг було забезпечено, а вистава фактично зібрала всі можливі нагороди та номінації. «Лимерівна була також успішно презентована  на міжнародному фестивалі в Будапешті. А ще перемога в номінації "Найкраща вистава року" в рейтингу критиків «Київський рахунок», і першість у рейтингу столичної театральної блогосфери... 
Свого часу авторка цих рядків брала велике розлоге інтерв’ю в Івана Уривського (за посиланням). У цьому інтерв’ю ми багато говорили і про постановку «Лимерівни». Утім з таким самим успіхом молодий режисер поставив також «Безталанну» за Карпенко-Карим та «Камінного господара» Лесі Українки. І це лише свідчить про те, що класика вічна і вона завжди матиме успіх у сучасного глядача. Звісно, якщо ця класика талановито і у ногу з життям поставлена. А саме такими є вистави Івана Уривського у тандемі з художником  Петром Богомазовим.

Тож франківцям хочеться побажати лише, аби їхні вистави більше не переривалися війною і зрештою відбувалися вже на їхній рідній сцені.

Фото з доступних джерел.