Лише один день та лише одна вистава — такі були бліц-гастролі Івано-Франківського обласного українського муздрамтеатру імені І. Франка в Донецьку. Цікавість до події підігрівало те, що до шахтарської столиці привезли «Націю» за книгою Марії Матіос.
«Це справді історичний день. Бо вперше за час свого існування Івано-Франківський драмтеатр працюватиме на донецькій сцені, — зазначив напередодні директор театру Ростислав Держипільський. — Чомусь так складалося, що ми гастролювали майже в усіх обласних центрах України. Неодноразово були в Києві, Москві, Польщі, Америці, Канаді. Донецька область — це ніби остання фортеця, яку ми разом, гадаю, успішно подолаємо. Тим паче з такою виставою, яка справді є родзинкою нашого репертуару».
В шахтарській столиці білборди з анонсом «Нації» висіли на тих само вулицях, що й анонси «антифашистського» мітингу. Журналісти припускали, що певні сили можуть скористатися нагодою та влаштувати протести перед театром. Та політичні пристрасті не зіпсували гастролей. Хоча без політики тут і не обійшлося, розкрила таємницю народний депутат України письменниця Марія Матіос:
«Цього я та актори чекали, як на Західній Україні діти чекають Великодня. Ну не могли ми бути в Донецьку раніше, що вам розказувати, ви й так знаєте. Сама ідея витала в повітрі, і це вже ставало моветоном — що до Донецька не може приїхати театр. Не мітинг — а театр».
Письменниця пригадала: «В парламенті до мене підійшов ваш мажоритарний депутат Микола Левченко і сказав: «Пані Маріє, я не знав про це, мені дуже соромно, що ви ще не були в Донецьку з театром». Кажу: «Маєте унікальний шанс позбутися цього сорому. У нас уже тривають переговори, і на 22 травня заплановано виставу. Але є певні проблеми». Він спитав: «Чим вам треба допомогти?» — «Не пошкодьте». Микола Левченко сказав, що дуже хотів би, щоб моє уявлення про Донецьк і його людей змінилося».
На виставу «Нація» прийшли дружина Президента України Людмила Янукович, представники облради та облдержадміністрації. В залі — аншлаг, квитки розкупили за лічені дні. Події кінця 40-х років на Західній Україні донецький глядач переживав разом із акторами: для одних це стало відкриттям історичної правди, для других — знаком спорідненості з цією частиною України. У виставі немає гострих сюжетних поворотів, а створені образи швидше нагадують ляльку-мотанку без обличчя. Глядачеві залишають простір для того, щоб домислити все, що залишилося за межами сцени.
«Ми розповіли чотири сімейні історії мешканців тієї частини України, де лише за першу половину ХХ століття двадцять разів мінялася влада. Люди при тому жили, вони народжували, любили, ненавиділи, були добрими і злими. По них котилося колесо історії. Хто залишався чесним, хто — безчесним, хтось ставив честь понад усе, хтось — любов. Люди жили. Своїми постановками ми ніколи не хочемо до чогось навернути. Але ті, хто це бачить, більше починають розуміти людей того часу», — пояснила письменниця.
Донецька публіка довго не відпускала артистів, щедро аплодуючи іванофранківцям. Самі ж гості ділилися захопленими враженнями від шахтарської столиці та прийому, який їм влаштували у музично-драматичному театрі. Залишається сподіватися, що після «Нації» відомі українські митці та колективи стануть їздити не лише до комфортних для себе регіонів, а підкорюватимуть і Донеччину.
Донецьк.
На знімку: Марія Матіос на прес-конференції перед виставою.
Фото автора.
