У музеї нині ходять нечасто. Але у Тернопільському обласному краєзнавчому музеї, що цього року відзначає своє 100-ліття, є кілька оригінальних проектів співпраці зі школярами та студентами. Музейники самі йдуть у люди.

Приміром, на базі школи №6 у Тернополі вони розробили кілька тем за шкільною програмою і разом з педагогами проводять уроки, використовуючи матеріали з фондів музею — стародруки, нумізматику.

— Завдяки багатим фондовим матеріалам музею ми готові стовідсотково закріпити вивчення шкільної програми, — розповідає його директор Степан Костюк. — Маємо й проект з вузами Тернополя. Першокурсників, а серед них є вихідці не лише з Тернопільщини, а й з усієї України та з-за кордону, запрошуємо до музею, щоб вони ознайомилися з історією, культурою, традиціями краю, де їм доведеться жити п’ять років. Це допомагає швидше адаптуватися. Тісно співпрацюємо також зі школами-інтернатами.

Степан Володимирович розповідає про ювілейні заходи. Це будуть «Тижні музею» за участю фольклорних колективів, презентації, наукові конференції, видання каталогів, виставки, зокрема «Історія одного експоната». Показати є що. Ще до відкриття музею (13 квітня 1913 року) його фонд налічував майже сто тисяч експонатів. Ентузіасти з товариства «Народна школа» збирали їх сім літ. У тодішній Польщі це було непросто, і все ж музей відкрили. Перший каталог-путівник видано польською мовою.

Багато експонатів було втрачено через дві світові війни. Світлою постаттю була головний збирач фондів Стефанія Садовська. Ризикуючи життям, вона в роки окупації Тернополя німцями зберегла основні музейні експонати, за що отримала орден «Знак Пошани». І нині у колективі є чимало самовідданих працівників. Скажімо, Віра Стецько багато зробила для відкриття сучасникам імені знаменитого скульптора Пінзеля. Його твори експонуються у Луврі, частина з них — з фондів Тернопільського музею. Співробітники музею були учасниками спільного нідерландсько-українського проекту, четверо здобули європейські дипломи тренерів і можуть вести семінарські заняття.

Установа пишається своїми збірками ікон ХVІІІ — початку ХІХ століття, стародруками Почаївської лаври, колекціями нумізматики, філателії, фарфору і фаянсу, народного одягу, археологічними артефактами... Чимало цікавинок мають на меті показати з нагоди ювілею. Перша виставка — понад 30 портретів видатних особистостей ХVІІ—ХVІІІ століть, які відіграли значну роль в історії краю.

— Деякі патріоти дорікають мені, мовляв, серед них мало українців, — каже Степан Костюк. — Але з історії, як і з пісні, слів не викинеш. Приміром, меценат Микола Потоцький багато зробив для розбудови Почаївської лаври, підтримки живописців, скульпторів, зокрема Пінзеля. Нам би нині хоч одного такого спонсора.

Музеям виділяють кошти лише на зарплату та комунальні послуги. Приміщення вимагає ремонту, оновлення виставкового та лекційного залів. Немає грошей на реставрацію колекцій. Дуже обмежені можливості для поповнення збірок. І коштів немає, й законодавство погано відрегульоване. Шукають різні шляхи. Скажімо, за останні п’ять років музей зібрав чудову колекцію живопису замкових споруд, якими славиться Тернопільщина. Художникам влаштовували виставки, а вони взамін дарували свої картини. Охоче йдуть на співпрацю з музейниками приватні колекціонери: разом влаштовують цікаві виставки.

Тернопільська область.