Таємнича і багато в чому містична проза німецького чаклуна Ернеста Теодора Амадея Гофмана не раз спонукала до втілення його літературних образів на сцені, в музиці.
Так, свого часу французький композитор Лео Деліб створив музику до балету «Коппелія», який нещодавно поставлено на сцені Київського муніципального театру опери і балету для дітей та юнацтва балетмейстером Сергієм Бондуром (режисер Владислава Солдатенко, художник по костюмах Людмила Нагорна). А виконавцями стали учні та студенти Київської муніципальної української академії танцю імені С. Лифаря. Вони своїм вишукано-пластичним дійством полонили вимогливого столичного глядача.
...Перед нами, здавалося б, звичайний любовний трикутник, який втілюють на сцені головні дійові особи балету: Сванільда (Юлія Борисова), Франц (Олександр Скулкін) і Коппелія (Ксенія Короткевич). Але чаклун Гофман не був би самим собою, коли б отак прямолінійно звів фабулу до класичного трикутника, задовольнившись тільки (і вкотре!) мелодраматичною ситуацією...
Отже, нам показана не лише класично-чуттєва триєдність, а й пластично-неочікувана образна метаморфоза, завдяки якій механічні ляльки оживають — просто на очах у глядача. І саме в цьому фантасмагорійному задумі Гофмана криється інтрига-загадка вистави, яка не одне десятиліття вабить до себе нових глядачів. Адже відколи існує людство, звідтоді дорослі мріють хоча б на хвилинку повернутися у дитинство. І театр надає їм таку можливість.
Це той випадок, коли на похвалу заслуговують усі учасники вистави. Навіть масових сцен. Маємо дякувати юним танцівникам КМУАТ ім. С. Лифаря: Ганні Карнаух, Аліні Свінтінській, Юлії Стуконогій, Валерії Куц, Руслану Таліпову, Ростиславу Янчишину, Миколі Дульському, Дмитрові Звонову. І, звичайно ж, Євгену Руденку — Коппеліусу. Та, переважно, все-таки Юлії Борисовій — Сванільді, яка досконало володіє сучасною хореографічною технікою у поєднанні з іскристим темпераментом та яскравим артистизмом.
