Через спеку і бездощів’я на бурякових плантаціях Оратівського підприємства «Агрошляхбуд» на Вінниччині ґрунт настільки ущільнився, що техніка ламається раз по раз під час копання коренів.
— Уже втретє за тиждень зупиняємо комбайн через поломку, — каже головний агроном підприємства Олександр Лошак. — Комбайн РКС-6, яким копаємо цукрові буряки, не витримує, ламається. Та й втрати при цьому більші, ніж зазвичай.
Щоб зібрати залишені у землі корені, у господарстві сформували спеціальну ланку. Після того, як комбайн звільняє загінку, жінки збирають загублені буряки, а ті, що залишилися в землі, викопують вручну. За день назбирують близько восьми тонн (!) коренів. Підприємство орендує у двох населених пунктах 1300 гектарів землі. Під цукристі відвели 90 гектарів. У середньому збирають по 500 центнерів солодких коренів на круг. З них формують кагати. Ставлять їх край дороги, щоб зручніше вивозити у разі негоди. Як пояснив головний агроном, під час завантаження з буртів корені проходять додаткове очищення від забруднення. Показник фізичного забруднення на 5—6 пунктів нижчий за минулорічний. За останніми даними заводської лабораторії він становить 9,05 відсотка. Цукристість — понад 16 відсотків. Буряки солодші, ніж торік. Головний агроном пояснює це погодними умовами. Каже, сонця було вдосталь. Відвозять сировину на Іллінецький цукровий завод, що за 28 кілометрів звідси. Раніше мали договір на переробку коренів з Турбівською цукроварнею, що в сусідньому Липовецькому районі, але...
— У Турбові нас просто обдурили, — каже керівник «Агрошляхбуду» Сергій Волкотруб. — Було це декілька років тому. Не заплатили за здані буряки ні грішми, ні цукром. Ми так образилися на партнерів, що навіть перестали сіяти буряки. Два роки не мали бурякових площ. Минулої осені відвели 90 гектарів. Це дуже мало на ту кількість землі, що обробляємо. Нема навіть десятої частини. Тому і не вирощують у багатьох господарствах буряки, бо підводять партнери.
Ще одна причина зменшення бурякових площ, на думку співрозмовника, неправильна цінова політика.
— На гектар бурякового поля ми затратили в середньому сім тисяч гривень, — ділиться розрахунками керівник підприємства Сергій Волкотруб. — А цукор можна продати у кращому разі по 5,3 тисячі гривень за тонну. Нема централізованого збуту, так само, як і гарантії взагалі реалізувати солодку продукцію. Кожен шукає різні можливості. Не завжди виробник виграє. Наприклад, на сої у нинішньому році ми втратили на центнері 50 гривень. Спочатку була одна ціна, а потім зросла, але ми вже віддали врожай. Так і з цукром буває.
Незважаючи на всі недоліки, цукрові буряки все одно вигідно вирощувати, каже співрозмовник. Щоб збільшити площі під цією культурою, варто хоча б запровадити вигідні умови для виробника сировини та її переробника. Тоді б не тільки в «Агрошляхбуді» збільшили площі під цукровими буряками.
Фото автора.
Директор Оратівського «Агрошляхбуду» Сергій Волкотруб.
Під час завантаження автомобіля з кагатів корені проходять додаткове очищення.
