У дослівному перекладі з грецької «антологія» — зібрання квітів, квітник. І якщо перенести це поняття на книжку, презентація якої нещодавно відбулася у Києві, у великій концертній студії Будинку звукозапису Українського радіо, то й справді уява може малювати безмежне, різнобарвне, квітуче поле.

Ідеться про «Антологію української поезії ХХ століття. Від Тичини до Жадана» від видавництва «А-ба-ба-га-ла-ма-га».

Під час презентації у великій концертній студії Будинку звукозапису Українського радіо.

Іван МАЛКОВИЧ — упорядник та видавець «Антології української поезії ХХ століття. Від Тичини до Жадана», власник та головний редактор видавництва «А-ба-ба-га-ла-ма-га».

Виступає співачка, композитор Марія Бурмака

Павло Вольвач

Світлана Короненко

Виступає бард Едуард Драч

Микола Воробйов

Василь Герасим’юк

Любов Голота

Співає Тарас Чубай

Андрій Бондар

Наталка Білоцерківець

Анатолій Кичинський

Борис Гуменюк

142 автори представлені на 2016 сторінках компактної, ошатної книжки, яка, за словами Івана МАЛКОВИЧА, ніби проситься, щоб її прочитали. Книжки, що вмістила в собі повноцінну широку палітру української поезії ХХ століття в усьому її жанровому та тематичному розмаїтті і тепер є найповнішою за текстами збіркою.
Це вже друге, доповнене, видання «Антології», яке на цьогорічному львівському Форумі видавців у конкурсі на найкращу книгу перемогло в номінації «Сучасна українська поезія».
Читачеві пропонується пригадати знані імена й рядки Євгена Плужника, Богдана-Ігоря Антонича, Володимира Сосюри, Євгена Маланюка, Олени Теліги, Василя Стуса, Миколи Вінграновського, Ліни Костенко, Дмитра Павличка, Василя Голобородька, Олега Лишеги, Софії Майданської, Емми Андієвської, Юрія Іздрика, Оксани Забужко, Олександра Ірванця, Мар’яни Савки та ще багатьох знаних поетів і зробити власні відкриття, адже у цій авторській антології її видавець і упорядник Іван Малкович прагнув показати, як він означив, «соборну поетичну Україну» протягом століття її потужного і періодами трагічного розвитку.
«Голос України» поцікавився у головного редактора, власника видавництва «А-ба-ба-га-ла-ма-га», поета Івана Малковича, як народжувалася ця книжка.
— Пане Іване, в одному з останніх інтерв’ю ви сказали, що «Антологія української поезії ХХ століття. Від Тичини до Жадана» — це справа вашого життя. Коли і як виникла ідея укладати антології?
— Такими справами для мене були й «Абетка», і «Сто казок», і «Дитяча Євангелія»... Щодо антологій — то вони у мені жили і створювалися, можна сказати, протягом усього життя. Цей особистий поетичний канон з юних років складався в уявні поетичні антології, які нині втілені в матеріальні версії.
Це не та робота, на яку йде місяць чи два. Наприклад, безпосередня праця над першою «Антологією» тривала сім місяців, над другою — п’ять з половиною. Але загалом — процес дорівнює життю.
Це важлива книжка, що дає можливість людям поринути в океан української поезії. Ми спеціально у перший том включили авторів, яких раніше мало публікували, за чиїми творами читачі буквально полюють. А поряд — сучасна поезія. І це спрацьовує: люди відкривають нові для себе імена, твори.
— За яким принципом ви відбирали авторів і вірші?
— Відбирав, керуючись власними вподобаннями. Але кожна антологія, тією чи іншою мірою, має на меті об’єктивізувати особисті враження. Тому я, звичайно, звертався не менш як до 2-3 десятків людей: поетів, літературознавців, мудрих і знаючих, які надавали свої списки авторів, їхніх творів. Особливо в ситуації, коли я знаю, що хтось — гарний поет, але відчуваю, що це не мій автор.
— Чи буде і яким саме буде продовження «Антології»? Можливо, вона міститиме вже покладену на музику поезію?
— Буде. Третє видання. Але обсяг останнього у 2016 сторінок не дає технічної можливості його збільшувати. Тож треба ущільнювати, скорочувати, зокрема, свої сторінки планую скоротити — для того щоб подати раніше не представлені імена. І вже є відкриття, несподіванки. Тобто створюватимуться оновлені версії «Антології» — за принципом створення сучасних гаджетів — марка одна, а модель оновлена новими можливостями і змістами.
Щодо співаної поезії, це питання, вочевидь, до видавців музичної літератури, хоча можна й антологію доповнити такими творами.
Образ «соборної поетичної України» став рефреном київської презентації книжки. Як неодноразово протягом заходу наголошував видавець, поети й виконавці, котрі того вечора читали свої вірші, співали і для присутніх, і для слухачів прямої трансляції, яку вів радіоканал «Культура», представляли майже всю Україну: Василь Герасим’юк та Іван Малкович — Франківщину, Любов Голота та Едуард Драч — Кривий Ріг, Марія Бурмака — Харків, Павло Вольвач — Запоріжжя, Світлана Короненко — Київщину, Микола Воробйов — Черкащину, Андрій Бондар — Поділля, Тарас Чубай — Львів, Борис Гуменюк — Тернопілля, Наталка Білоцерківець — Сумщину, Анатолій Кичинський — Херсон. Така широка географія презентації — а ще ширша самої «Антології» — вкотре підкреслила, що українське слово звучало і звучить повсякчас і повсюдно, єднаючи та зміцнюючи наш дух. І підтвердженням цьому була жива та захоплена реакція заповненої слухачами зали Будинку звукозапису. Такі різні поезії від таких різних авторів й авторок об’єднали публіку в один гурт. І вже не незнайомці сиділи поряд у вечірній залі, а однодумці, залюблені в українську поезію.

Лариса ГОНЧАРЕНКО.
Фото Гордія МАЛКОВИЧА.